Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Морт 📚 - Українською

Читати книгу - "Морт"

2 254
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Морт" автора Террі Пратчетт. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 56
Перейти на сторінку:
неофіційний ад’ютант, ледве не врізався йому в спину. 

— Ти! Ринс-щось-там. Куриш? 

— Ні, пане! Шкідлива звичка! — випалив Ринсвінд, уникаючи поглядів свого безпосереднього начальства. Він цілком ясно відчував, що щойно нажив собі кількох довічних ворогів, і чомусь від думки, що житимуть вони недовго, йому не легшало. 

 — І правильно! Ану, потримай патерицю. Так от, мої ниці виродженці, цьому всьому кінець. Ясно? Завтра підйом на світанку, три кола внутрішнім подвір’ям і сюди на зарядку. Дієтичне харчування! Сумлінне навчання! Фізичні вправи! А ця клята мавпа поїде працювати в цирк! 

— У-ук? 

Кілька старших чарівників замружилися. 

— Але спершу, — сказав Альберт, — ви зробите мені велику ласку, коли проведете обряд Ашк-Енте. Треба справу одну до кінця довести. 

Морт широким кроком пройшов темні, хоч око вийми, коридори піраміди. Ізабелл старалася не відставати. Слабке світло від меча вихоплювало з темряви неприємні речі. Наприклад, крокодилобог Оффлер порівняно з іншими об’єктами поклоніння цортців був просто-таки квіточками. 

В нішах стояли статуї, що зображали істот, складених із усього, чим знехтував верховний бог. 

— Нащо вони тут? — запитала Ізабелл пошепки. 

— Цортські жерці вважають, що ті статуї оживають після закриття піраміди й охороняють царське тіло від грабіжників. 

— Яке дикунське повір’я. 

— А чого ти вважаєш, що це лише повір’я? 

— То вони справді оживають? 

— Можу сказати тільки, що коли цортці накладають на якесь місце закляття, то це не жарти. 

Морт звернув за ріг, і в Ізабелл зайшлося серце, коли він на мить зник із поля зору. Вона рвонула крізь темряву і врізалася в Морта. Той роздивлявся статую собакоголового птаха. 

— Фу, — озвалася Ізабелл. — У тебе від такого не йде мороз шкірою? 

— Ні, — безвиразно сказав Морт. 

— Але чому? 

— БО Я МОРТ, — він розвернувся, і вона побачила, що його очі світяться крихітними синіми цятками. 

— Припини! 

— Я… НЕ МОЖУ. 

Вона спробувала засміятися. Не вийшло. 

— Ти не Смерть, — сказала вона. — Ти просто виконуєш за нього роботу. 

— СМЕРТЬ ТОЙ, ХТО ВИКОНУЄ РОБОТУ СМЕРТІ. 

Тривожну мовчанку перервав стогін, який почувся з дальнього кінця темного проходу. Морт різко розвернувся й поспішив на звук. 

«Він має рацію, — подумала Ізабелл, — він навіть так само рухається». 

Та страх перед темрявою, що огортала її, переміг усі на світі сумніви, тож вона прокралася услід за Мортом, звернула за ріг і опинилася в приміщенні, яке у тьмяному світлі меча здавалося гібридом скарбниці й дуже захаращеного горища. 

— Що це за місце? Ніколи не бачила одразу стільки мотлоху. 

— ЦАР ЗАБИРАЄ ВСЕ ЦЕ ЗІ СОБОЮ В ІНШИЙ СВІТ, — пояснив Морт. 

 — Він точно не шанувальник подорожей порожнем. Глянь, цілий човен! І золота ванна! 

— БЕЗСУМНІВНО, ВІН ДБАТИМЕ ПРО ЧИСТОТУ В НАСТУПНОМУ ЖИТТІ. 

— І всі ті статуї! 

— ТІ СТАТУЇ, НА ЖАЛЬ, БУЛИ ЛЮДЬМИ. СЛУГАМИ ЦАРЯ, ЯК ТИ РОЗУМІЄШ. 

Обличчя Ізабелл враз посмурнішало. 

— ЖЕРЦІ ЇХ ОТРУЇЛИ. 

Знову почувся стогін з іншого боку захаращеної зали. Морт пішов на звук, незграбно переступаючи через згорнуті килими, фінікові грона, ящики з керамікою й купи коштовностей. Очевидно, цар не міг обрати, що візьме зі собою, тому вирішив перестрахуватися і взяти одразу все. 

 — ОТ ТІЛЬКИ ОТРУТА НЕ ЗАВЖДИ ДІЄ ОДРАЗУ, — похмуро додав Морт. 

Ізабелл без зусиль пробралася за ним, подеколи помагаючи собі руками, й заглянула за каное. Там на купі килимів лежала дівчина в напівпрозорих шароварах, жилетці, на яку кравці пошкодували матерії, й такій кількості браслетів, що ними можна пришвартувати чималий корабель. Навколо її рота була зелена пляма. 

— Це боляче? — тихо запитала Ізабелл. 

— НІ. ВОНИ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ТАК ПОТРАПЛЯТЬ ДО РАЮ. 

— І потрапляють? 

 — МОЖЛИВО. ЗВІДКИ МЕНІ ЗНАТИ. 

Морт витягнув клепсидру із внутрішньої кишені, оглянув її в світлі меча. Здавалося, він рахує подумки, а тоді, в одному несподіваному русі, він відкинув клепсидру й ударив мечем. 

Душа дівчини сіла і потягнулася, примарно дзенькнувши браслетами. Помітила Морта й схилила голову. 

— Повелителю мій! 

— Я НІЧИЙ ПОВЕЛИТЕЛЬ. А ТЕПЕР БІЖИ, КУДИ ВЖЕ ТИ ТАМ ЗБИРАЛАСЯ. 

 — Я буду наложницею при райському дворі царя Цетеспхута, який вічно житиме поміж зір, — впевнено сказала вона. 

— Ти можеш не бути нею, — різко озвалася Ізабелл. Дівчина глянула на неї величезними очима. 

— Ох, та я мушу. Я готувалася до цього, — сказала вона зникаючи. — А досі була всього лише служницею. 

Ізабелл похмуро й несхвально дивилася туди, де щойно була душа дівчини. 

— Отакої, — сказала вона. — Ти бачив, як вона була вбрана? 

— ХОДІМО ЗВІДСИ. 

— Але ж не може бути правдою, що той цар Як-Його-Там житиме між зірок, — бурмотіла Ізабелл, коли вони вибиралися із захаращеної зали. — Там нічого крім пустки немає. 

— ЦЕ ВАЖКО ПОЯСНИТИ, ТА ВІН ЖИТИМЕ СЕРЕД ЗІРОК У СВОЇЙ УЯВІ. 

— Із рабами? 

— ЯКЩО ВОНИ ТЕЖ ВВАЖАЮТЬ СЕБЕ РАБАМИ. 

— Це не дуже справедливо. 

— НЕМАЄ СПРАВЕДЛИВОСТІ. ТІЛЬКИ МИ. 

Вони поспішали проходами між завмерлих в очікуванні гулів і майже перейшли на біг, коли вирвалися у свіжість нічного пустельного повітря. Ізабелл сперлася на грубе каміння й намагалася відновити дихання. 

Мортове дихання не збилося. 

Він взагалі не дихав. 

— Я ВІДВЕЗУ ТЕБЕ, КУДИ СКАЖЕШ, І ДАЛІ РУШУ САМ. 

— Але я думала, що ти збираєшся рятувати принцесу! 

Морт похитав головою. 

— У МЕНЕ НЕМАЄ ВИБОРУ. ВИБОРУ НЕ ІСНУЄ. 

Ізабелл підбігла до нього і вхопила за руку, коли він рушив до Хропунця. Морт обережно прибрав її руки зі своєї. 

— МОЄ УЧНІВСТВО ДОБІГЛО КІНЦЯ. 

— Ти все це собі вигадав! — закричала Ізабелл. — Ти той, ким вважаєш себе! 

Вона спинилася і подивилася під ноги. Пісок навколо Мортових ніг зібгався і почав закручуватися дрібними вихорцями. 

Повітря затріскотіло й загусло. Морт був уже не таким впевненим на вигляд. 

— ХТОСЬ ПРОВОДИТЬ ОБРЯД АШК… 

Повітря над ним ураз обвалилося на нього, ніби молот на ковадло, й лишило у піску чималий кратер. Ніздрі лоскотав різкий запах оплавленого олова. Повітря тихо гуло. 

Оточений піщаним вихором, Морт озирнувся навколо і зрозумів, що він є центром того вихору. Крізь піщану завісу били блискавки. Десь глибоко всередині його розуму жевріло бажання вибратися, та щось міцно тримало його, і він не міг опиратися, як стрілка компаса не може не вказувати на Осердя. Зрештою він знайшов те, що шукав. Це був вхід у тунель, освітлений октариновим сяйвом. На тому кінці були постаті тих, хто його викликав. 

— ІДУ, — сказав він, та озирнувся на раптовий шум позаду. Юне, але чимале жіноче тіло вдарило його в груди і збило з ніг. 

Морт лежав на спині, Ізабелл притискала його до землі колінами й міцно тримала за руки. 

— ПУСТИ, — наказав він. — МЕНЕ ВИКЛИКАЮТЬ. 

— Не тебе, йолопе! 

Вона пильно дивилася в бездонно-сині озера його очей без зіниць. Вони були, мов два тунелі в нескінченність. 

Морт вигнувся й прокричав таке давнє й карколомне прокляття, що воно набуло форми у потужному магічному полі, затріпотіло шкіряними крилами й полетіло геть. У навколишні дюни били громовиці. 

Він знов упіймав її погляд. Вона встигла відвести очі, аби не провалитися каменем у колодязь синього світла. 

— НАКАЗУЮ ТОБІ, — Мортовим голосом можна було лупати скалу. 

— Батько на мені цей тон випробовував не раз, — спокійно відповіла Ізабелл. — Зазвичай, коли хотів, щоби я у спальні прибрала. Не спрацьовувало. 

Морт

1 ... 46 47 48 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Морт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Морт"