Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Легенди нескореної зими 📚 - Українською

Читати книгу - "Легенди нескореної зими"

398
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легенди нескореної зими" автора Сергій Ухачевський. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 82
Перейти на сторінку:
сміху. Заумний з Десантом і Малюком перезирнулися і попросили Матроскіна пояснити, чому вони регочуть.

— Да дебилы потому что, — пояснив той. — Реально на золотой сковородке долго яйца не пожаришь. И еще, кстати, на Горыни никогда золото не добывали. Это Борька че-то припиздел. Как всегда.

* * *

Одного ранку, ще до сніданку, днювальний, що стояв на воротах, прибіг в намет взводу «А» і кинув до Мишка:

— До вас хоче пройти якийсь моднявий чувак. Весь в такому прикиді, — провів з голови до ніг руками і це мало означати щось надзвичайне.

— Так проведи цього «чувака», — знизав плечима Мишко. — У нас тут всьо демократично: хароший чувак — хароші піздюліни, паганий чувак — ще лучші… Чужі тут не ходять. Давай його сюда, глянемо, такий він красівий, як ти показав, чи чуть хуже.

Днювальний побіг і через хвилину в намет зайшов Дід. Хлопці, що саме прибирали зі столу, навіть не одразу його впізнали — в наметі було тьмяно. Гість був схожий на туриста з Німеччини, тільки на пузі не вистачало фотоапарата з потужним об’єктивом.

— Goeie môre, — привітався він на африкаанс, чим здивував навіть Заумного, бо той звідкілясь знав це привітання, тому стиха всім повідомив: «Він з Південноафриканської республіки».

Мишко не розгубився і мішаниною з німецьких та англійських слів сказав на діалекті мешканців Нікополя:

— Велькоммен, май френд ту авер хаузе. Зетсен зе бітте, — показав на лаву. — Вас волен зі, майне камараден? Сітдаун пліз!

— Міша, ти з дуба рухнув? — не зрозумів Дід і підійшов ближче до світла.

Впізнавши його голос, мешканці намету радісно кинулись до Діда з обніманнями-привітаннями. «Ну, ти даєш! — один наперед одного смикали за руку Сергія повстанці. — Як олігарх недорізаний! В костю-у-у-у-мі! З галстуком! Інтілігєнт! І морда така нагла! Де ти був так довго?! Заходь, розказуй про Париж! Як француженки?!»…

— Так-так-так, пацани, не порвіть мене на запчастини. Спочатку розвантажимо машину, а потім розкажу… Ціла фура добра. Часу мало. Кожна хвилина простою — гроші!

— Взвод «А», взвод «В»! — враз гаркнув Мишко. — Прекратіть дьоргать Діда за часті тєла і всі бігом на розгрузку! На хазяйстві двох взводов остається Заумний!..

І вже через дві години всі бійці взводів були екіпіровані в бронежилети, захисні окуляри, нові берци, курили французькі сигарети, а дехто — навіть сигари під дорогий коньяк. У зв’язку з поверненням Діда та багаті подарунки підрозділам Майдану нині обидва взводи влаштували собі вихідний.

За тиждень багато чого тут змінилося, тож варто було ще й порадитись про те, як жити далі, тим більше повилізало багато інформації, яку варто було обговорити. Але для початку хлопці зробили презент для Діда — новенький камуфляж. Це був справжній чоловічий подарунок. А коли Сергій запитав, звідки таке багатство, і звідки взагалі у всіх бійців форма, сказали, що обговорять це на нараді.

Коли настав час, повстанці зібрались на нараду. Вкотре переглянули обгорілі папірці з будинку генерала. Тепер вже під лупою. Але й це не додало жодної корисної чи нової інформації. Якщо вірити цим шматкам слів, то мусора готуються до наступу на Майдан. І що в такому випадку робити їм, ніхто не уявляв.

— В принципє, організация на нулю, — почав Мишко, коли за столом розсілися «старшаки». — Хто куди хоче, туди й ходе, коли хоче, тоді й приходе. Як ми убедились, їхніх стукачов в подраздєлєніях полно. Поетому мусора знають все, шо у нас проісходе. А ми можемо тіки догадуваться, коли все начнеться.

— Да-да… А начаться воно должно скоро, — вирішив Бача. — Хотя би потому, шо всіх це вже заїбало!

У формі генерала з дубовими вінками в петлицях і вишитими погонами з великими зірками він мав солідний вигляд, але надто босяцький, щоб можна було повірити в те, що він справжній генерал.

— Моя думка така… — сказав Дід. — шансів у нас мало, народу на Майдані мало. Шини не врятують ситуації, якщо не буде кому стояти за лінією вогню. А ці упирі будуть наступати продумано…

— В тебе є якась свіжа інформація? — поцікавився Морпєх.

— Нічого. Тільки те, що в Кабміні переховується шістсот переодягнених в беркутовську форму кацапів. Ну і… вісімнадцяте число теж ніхто не відміняв. Кажуть, що вони готуються на вісімнадцяте…

— Странно це, — вголос подумав Мишко, — на всіх бумагах гєнєрала вісімнадцяте фєвраля і вчора в штабі сообщили, шо іменно восємнадцатого буде «Мирна хода», — пробубнів під носа: — «Мирна байда»! На бумагах гєнєрала є таке: «Вывод майдана за периметр баррикад должен производиться»… І весь Майдан планують вивести за периметр барикад і вести до Верховної Ради. Совпаденіє? Не думаю. Місяць тому тоже коє-кто, — кинув косий погляд на Діда, — планірував пройти налєгкє до Кабміна і више. Чим це закончилось, помнять всі.

— Але знову ж таки, — зітхнув Сергій, — чим довше ми тут будемо сидіти, тим більше шансів, що Майдан сам розійдеться. Народ потрібно тримати в тонусі. І наші лідери теж це добре розуміють. Через місяць при такій погоді більшість поїде садити картоплю. Інша частина — шукати роботу за кордоном.

— То єсть у нас немає вихода? — задумався Мишко. — І нас розгромлять?

— Нет, у нас есть выход, — запропонував Матроскін, — собрать человек сто нормальных бойцов и взять штурмом Управление МВС на Владимирской. Там есть оружие и там можно нормально обороняться. А идти без стволов на вооруженных ментов… — він скривив міну нерозуміння і заперечливо покивав, — я просто не вижу смысла. Представляете, сколько будет с нашей стороны трупов? А это люди, наши люди! Мне, например, не безразлична жизнь каждого.

— Правда, — вирішив «генерал» Бача, — одно діло подохнуть під пулями беркутні, друге діло погибнуть в бою с оружиєм в руках. Як воїн. Один хуй буде, як мій дєд казав: «Івану за атаку хуя в сраку, а Машці за пизду «Красну звезду»[104].

— Нє, воно канєшто так всєгда було, а ти щас про шо? — не зрозумів Мишко.

— Дєло в том, шо всі ці прихлєбатєлі со штабов і біля сцени, всі ці «машки» після побєди Майдана получать всьо — і гроші, і должностя, і власть і даже наградне оружие. Соберуть всі вершки. Ми же — або подохнемо в неравной борьбі з мусорами ілі же останемся при своїх інтірєсах з болячками, долгами, лічними проблємами і медальками — ето в лучшем случає…

— Ага… з собачими жетончиками, — реготнув Мишко.

1 ... 46 47 48 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди нескореної зими», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенди нескореної зими"