Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська 📚 - Українською

Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості" автора Ольга Обська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 46 47 48 ... 140
Перейти на сторінку:
Розділ 33. Суворе покарання

Мерфіль з'явився у покоях Твінсена беззвучно. Як він це робить? Іноді передзвін його бубонців чутно за версту, а іноді він несподівано виринає, ніби з-під землі, не видавши жодного шереху. Ось як, наприклад, сьогодні.

Твінсен стояв біля вікна, дивився на подвір'я. Не так дивився, як міркував. Відвернувся буквально на хвилину, а коли повернувся — побачив блазня, що сидить на підвіконні. У його улюбленій позі. Одна нога безтурботно бовтається, іншу, зігнуту в коліні, він обхопив руками.

— Про що замислилися, моя глибокодумна високосте? — Мерфіль схилив голову набік. Бубонці слухняно брязнули.

Твінсен усміхнувся. Чи варто розповісти про свої думки блазню? Це дивно, але принц згадував своє перше і єдине кохання. Це сталося з ним років у дванадцять. Професор Віллінгоф, який читав йому курс історії, вимогливий, суворий і вічно незадоволений, дав завдання на літні канікули вивчити черговий талмуд. Товстезна книга навівала нудьгу. І Твінсен для початку погортав її у пошуках ілюстрацій. На щастя, у книзі знайшлося кілька малюнків — переважно портрети. Один із них привернув особливу увагу. На ньому була зображена юна діва. Здавалося, її сині сумні очі дивляться просто на тебе. Твінсен завмер, не в змозі перегорнути сторінку. Діва була напрочуд вродлива. Він довго вивчав її риси, і юнацька уява увімкнулася. Він вигадав цілу історію — хто вона, звідки.

Твінсен повертався до цього портрета знову і знову. В його уяві красуня ожила. Він подумки розмовляв з нею, фліртував і навіть заходив далі флірту. Тобі має бути не більше дванадцяти, щоб примудритися закохатися у портрет двовікової давності. Звісно, за кілька місяців мана зникла. Твінсен прочитав, хто насправді була ця молода особа. Одна з представниць бунтарського роду із Півночі. Саме представники цього роду були під підозрою як призвідники заколоту, після якого відносини Півночі та інших провінцій королівства особливо загострилися. Головний убір, в якому була зображена діва на портреті, приховував її колір волосся. Тому Твінсен одразу не зрозумів, що на малюнку північниця.

Те юнацьке захоплення згодом забулося. Але сьогодні воно яскраво ожило в пам'яті, коли побачив в одному з коридорів палацу арештантку у темно-синій сукні. Вона здалася йому схожою на ту, в чий образ він був колись по-дитячому закоханий. Його здивував погляд її синіх очей. Він був такий, ніби північниця теж впізнала в ньому когось близького.

Вона ступала велично. У ній відразу відчувався аристократизм та непокірність. Вона ніби не помічала чотирьох гвардійців, які її супроводжували. ЇЇ взяли під варту? Але за що? Твінсен мимохіть простежив, куди завели її стражники. У крило короля. Ну, якщо батько нею зацікавився, її провина дуже серйозна.

— Мерфілю, не знаєш, у чому вона винна?

Твінсен не сказав, кого має на увазі, але блазень все одно здогадався. Втім, це не дивно — Мерфіль завжди розумів принца з півслова.

— Ви про Анабель, моя цікава високосте? Про красуню-північницю з синіми очима?

— Вже й ім'я її знаєш?

— Так, пощастило дізнатися, як діва представляється незнайомцям.

— Розмовляв із нею? — здивувався спритності Мерфіля Твінсен.

— Ви ж знаєте, моя прониклива високосте, поговорити з гарними дівами — це моя слабкість.

Мерфіль зістрибнув з підвіконня і перемістився у крісло біля столу.

— Зіграємо у кості?

Твінсен сів у сусіднє крісло. Але грати не хотілося.

— Вона розповіла, у чому її звинувачують?

— У чому може бути винне це чарівне створіння? — відповів Мерфіль питанням на питання. — Найбільший і найочевидніший її гріх — краса. Адже ми, чоловіки, то схиляємось перед жіночою чарівністю, то нарікаємо її винуватицею усіх бід. Чи не так? — Мерфіль лукаво усміхнувся і кинув кубики. — Сподіваюся, Його Величність призначить їй не надто суворе покарання.

Твінсен зовсім не поділяв впевненості блазня. У чому б не була насправді винна північниця, батько може поставитися до неї упереджено. Він не слухатиме виправдання. Легше повірить брехливому собаці, ніж діві з Півночі.

Принц знову згадав її погляд, напрочуд теплий, ніби вона дивиться на друга. Зазвичай у погляді жителів півночі лише холод.

— Зіграємо пізніше, — кинув він Мерфілю і, підвівшись із крісла, попрямував до дверей.

— Як скажете, моя рішуча високосте, — посміхнувся блазень, згрібаючи кості в коробку.

Твінсен зайшов у кабінет батька без стуку. Налаштований наполягти на справедливості щодо діви з Півночі. Якщо знадобиться, він ладен був хоч сам стати її адвокатом.

— Батьку, ти вже призначив покарання північниці? — запитав з порога грізно.

Коли був злий, Твінсен ставав схожим на батька. З'являлася сталь у голосі, наказний тон та натиск. І не мало значення, що перед ним король.

— Призначив, — батько зміряв сина поглядом.

Але чомусь король виглядав сьогодні не таким, як завжди. Останнім часом Твінсен все частіше бачив його похмурим і стурбованим. Але зараз його обличчя трохи просвітліло. Однак це анітрохи не заспокоїло принца.

— Наскільки суворе?

— Дуже суворе, — запевнив батько.

— Яке? — Твінсен швидко підійшов до короля, відчуваючи наростання тривоги від того, що його передчуття справдилися.

— Стати однією з твоїх наречених. Я думаю, бути нареченою такого нестримного, впертого, схильного до поспішних висновків принца, це суворе покарання, — не без сарказму відповів батько, дивлячись спідлоба.

— Нареченою? — здивувався Твінсен.

— Чи не ти хотів дотримання давньої традиції? Наполягав на участі у фестивалі представниці Півночі? Твоя вимога виконана. Анабель стане твоєю північною нареченою. І оскільки більше жодних перешкод немає, я наказав за три дні відкрити фестиваль.

Досада схопила за горло. Твінсен думав, що батько з його упередженим ставленням до вихідців з Півночі і за рік не знайде таку, кого вважатиме гідною. А він знайшов за кілька днів? І чим вона його взяла? Як переконала батька, що заслуговує бути однією з наречених? Твінсен здогадувався, що вплинуло на рішення короля — її краса. Так, діва надзвичайно красива і, мабуть, чудово вміє цим користуватися. А він, як останній дурень, поспішав її рятувати! Думав, що гвардійці, які її супроводжували, виконують роль стражників, а вони просто забезпечували їй охорону. І тепер фестиваль почнеться через три дні, а отже, уже через місяць Твінсен має одружитися?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 46 47 48 ... 140
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська"