Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я не поїду на весілля.
— Дурниць не наробиш?
— Тату, які дурниці? Це лише в уяві Стелли всі невіруючі злягаються при першій-ліпшій нагоді.
— Та невже?— Олексій іронічно поглянув на сина, — А в Болгарії?
— Там був зовсім інший варіант.
— Радий чути, що ти це усвідомлюєш.
— Злата дуже важлива для мене. Я хочу заслужити її довіру, тому час, що маю до виїзду, планую присвятити саме цьому. Жодних дурниць, тату.
— Цього разу я тобі, як не дивно, вірю.
— Знаєш… дуже шкодую, що послухав тоді Інесу і не поїхав у Житомир. Я б дізнався правду, і все могло бути зараз не так…
— Все так, як є. Всьому свій час і місце під сонцем, сину.
— Екклезіаст…
— Так, він.
— Хто лишиться наглядати за купкою халдеїв?
— Ніколас. Він сказав, що відправить синів, а сам лишиться.
— Що ж. Якщо Стеллу Аркадіївну влаштовує такий ненадійний наглядач, то це добре.
— Будь зі Златою дуже терплячим. Вона не схожа на твоїх колишніх, з якими я мав неприємність бути знайомим, — Олексій поглянув на сина.
— Буду, не переживай. Не така я вже й сволота.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.
