Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

- О-о-очманіти! Оце ж треба! Нічого собі квартирка!

Емоції самі з мене вириваються, коли потрапляю у своє тимчасове житло. Не знаю, скільки часу тут проведу... захотілося довше, якщо безкоштовно. Але ні, я все-таки знаю. Після закінчення договору мене виженуть звідси. Адже тоді я перестану бути потрібною.

- Подобається? - з ледачою усмішкою котяри спостерігає за мною Кирило.

Хочеться тримати обличчя, байдуже кивнути. А як це зробити, після всіх моїх захоплених вигуків?

- Так, відразу помітно, що ваш друг у грошах не потребує. Готельний номер не порівняти з такими хоромами. Напевно, він любить мистецтво, бо стільки картин?

- Дивлячись, яке мистецтво, - підозріло весело гмикає бос. - Він купував квартиру з усім, що в ній зараз знаходиться. Якийсь мафіозі робив під себе, потім йому знадобилося терміново зникнути. Зараз друг більше проводить часу в заміському будинку. А сюди іноді надсилає працівників клінінгової служби.

- Ой, тут навіть камін є! - вражено скрикую, і біжу хоча б його помацати.

Потім сфотографуюся на тлі. Включати не буду, звісно ж. Мені взагалі тут страшно щось чіпати. Навшпиньках пересуваюся по натертому до блиску паркету.

Простора їдальня з ліпниною на стелі. Техніки взагалі не видно. Швидше за все вона є, тільки хитро вбудована в меблі.

Божечки, яка краса!

Це я вже дісталася до ванної кімнати. Все таке білосніжне, величезне дзеркало у позолоченій рамі. У душовій кабінці можна танцювати. Гадала, що й це для мене вже неабияка розкіш. Виявилось, є куди ще дивуватися. Кирило штовхає сусідні двері, за якими відкривається вигляд на велике джакузі.

Ні, мені більше не можна стільки розкоші бачити. У голові починає паморочитися.

У день по кімнаті відкривати й заглядати. Адже ми навіть до середини апартаментів ще не дійшли.

- Більше не боїшся, що я живу на поверх вище? - у дзеркалі з'являється Бєльський, зупиняючись за крок від мене.

І як не боятися? Боюся ще й як.

Дорослий і владний чоловік зі мною зараз в одній квартирі. У нього є ключ, і зможе потрапляти сюди у будь-яку мить. Якщо додати, що чоловік цей недозволено вродливий, нахабний і вважає, ніби йому всі повинні, то... то потрапила я до справжнісінької пастки величного тигра.

- Всього на поверх? - нервово здригаюся.

- Угу, там останній поверх. Розумію, почнеш проситися до мене в гості, шукати привід, під дверима гуляти. Гаразд, приходь ненадовго. Куди тебе подінеш, фіктивну наречену.

- Га? Ти жартуєш, чи що?

- Як сказати, - бос рухає бровами у своїй грайливій манері. - Чому ти застрягла тут, Вікторіє? Приклеїлася до умивальника?

Ем-м... якщо розвернуся, то можу грудьми врізатися в боса. Він за моєю спиною стоїть, безсовісно бентежить.

- Хочеш, перед тим, як піднятися до мене, прийняти душ? То кажи, я почекаю.

У дзеркалі знаходжу себе червоною, а його очі небезпечно потемнілими.

Що за натяки такі? Нехай ще скаже, щоб душ приймала при ньому!

- Ні, я не хочу в душ. Не зараз.

Пригинаюся і прослизаю, злегка зачіпаючи Кирила. Знову подумає, що я дика. Ну то й нехай. Бо йому побазікати, пожартувати, а у мене серце, як у зайця, калатає.

Наша заминка, від якої гормони вдарили в голову, ненадовго проходить. Кирило запускає водія з пакетами і сумками. Тепер вже всі мої речі зі мною. З готелю я відразу все забрала в офіс ще вранці. І ще залишалася більша частина речей, відкладених у машині після шопінгу. Дещо з бутиків ще довезуть за новою адресою.

Загалом, за одяг я переймаюся найменше.

Мене турбує багато чого, і всюди в цьому бере участь він. Бєльський. Невгамовний холостяк, який грає на нервах у вразливих жінок.

Якщо що, я не просилася в гості до боса. Не гуляла під його дверима, не благала взяти мене з собою, хоч ненадовго. Якщо скаже навпаки, то він нахабно бреше. Не можна йому вірити, лукавому.

Ех... зчепила зуби і покрокувала за ним. Бачте, вечерю доставили до нього, а у нас ще репетиція перед завтрашнім днем. Цілодобово накази виконую.

- Не хвилюйся, я тебе не з'їм, - обіцяє перед входом у квартиру.

- Навіть не думала хвилюватися, - миленько усмішку тягну, прикидаючи, чим озброїтися. Ну так, про всяк випадок. Хоча б виделку засуну в кишеню.