Читати книгу - "Чортівка на виданні, Крістіна Логоша"

– Яке? — спитав Даніель.

— А ти мене поцілуєш, коли розповім?

Даніель скривився, розуміючи, що інших варіантів він не має.

— Обов'язково, кохання моє. Тільки допоможи мені.

— Тоді цілуй! — напирала жінка похилого віку.

— Ні, спочатку розповідь, а потім решта.

— Добре. Так ось. Дружина зачарувала чоловіка, щоб він не пішов до коханки. Змусила його і коханку забути все, включаючи свої імена, наклала багато заклинань. Але ти ж розумієш, що справжні почуття завжди сильніші за будь-яку магію. Клієнт став підозрювати недобре, звернувся до мене із проханням повернути його пам'ять. Я довго билася над тим, щоб розчарувати його, але допоміг випадок. Клієнт переходив дорогу, а з іншого боку стояла його кохана. Вони не пам'ятали одне одного. Раптом з-за рогу вискочив екіпаж і мало не розчавив нещасного. Злякавшись за його життя, дівчина якось подолала найсильнішу магію і вигукнула його ім'я. Даніель запам'ятовував кожне слово.

— Чому мені здається, що екіпаж з'явився невипадково?

Сусанна хитро посміхнулася і поправила зачіску.

— Я не мав жодного провального контракту. А тепер виконай обіцянку!

— Добре, добре. Тільки заплющи очі. Я хочу, щоб цей поцілунок був самим незабутнім у твоїм житті.

Наївна жінка зімкнула повіки, і Даніель, користуючись моментом, вискочив з веранди і швидше за вітром помчав коридором пансіонату, боючись, що Сусанна його наздоганятиме. Тільки на вулиці він зміг перевести подих. Озираючись, він не помітив, як натрапив на когось.

— Обережніше, дивись, куди йдеш! — невдоволено промовила Мізріель. Потім оглянула його роздертий жакет: — Бачу, бабуся де В'єр згадала, хто засадив її в цю богодільню.

— Якби вона згадала саме це, я б одним коміром не відбувся. Вирішила, що я якийсь Август. Знаєш такого?

— Працював у нас дворецьким до приходу Фердинанда. Зник. А що?

— Мабуть, утік, і я його не засуджую.