Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

9 «We Need to Talk», українською мовою книгу не перекладали.

10 Dr. Seuss «Green Eggs and Ham» — популярна дитяча книжка, класика дитячої літератури в США. Українською мовою твір не перекладали.

11 Джеймс Клір. Атомні звички. Легкий і перевірений спосіб набути корисних звичок і позбутися звичок шкідливих / пер. з англ. А. Акуленко. Київ: КМ-БУКС, 2020.

Вона нікому не була потрібна, тому навчилася жити, не відчуваючи потреби в людях. Ембер було всього лишень місяць, коли її віддали бабусі — матері її батька. За десять років вона вже встигла пожити з батьком, бабусею та тіткою — три домівки, три різних набори правил.

Коли дівчинці виповнилося десять, мати повернулася в її життя. Ембер оселилася з матір’ю і прожила з нею до сімна­дцяти років.

Це було справжнє пекло. У матері Ембер постійно змінювалися коханці, і кожен був покидьком. Жінка не завжди вчасно сплачувала за комунальні послуги, тому їй доводилося час від часу оселятися у свого хлопця. З десяти до дванадцяти років Ембер потерпала від сексуальних домагань материного коханця-алкоголіка. Коли дівчинці було п’ятнадцять, інший коханець матері побив її при спробі захистити матір.

У сімнадцять років Ембер почала жити сама. Вона не хотіла нікого обтяжувати, тому вирішила, що зможе сама про себе подбати, ні в кого нічого не просячи. Та вона й не очікувала, що хтось їй чимось допоможе.

У віці тридцяти двох років Ембер була повністю неза­лежною і, здавалося б, успішною жінкою. Вона закінчила магістратуру з менеджменту і побудувала кар’єру, яка їй дуже подобалася, насамперед через прибутковість.

Утім, попри успіхи в роботі, в Ембер не було особистого життя. Щоразу, коли вона починала зустрічатися з кимось, ця людина не розуміла, як їй «вбудуватися» у життя Ембер. Дівчині хотілося стосунків, але вона не відчувала «потреби» у людях. І вона показувала це у стосунках, дотримуючись дистанції. Ембер ніколи не дозволяла хлопцям познайомитися зі своєю сім’єю — і не хотіла знайомитися з їхніми рідними. Вона не розуміла, чому люди такі «причепи»: чому вони хочуть спілкува­тися з нею щодня і проводити з нею час? Дівчина різко розривала стосунки, перш ніж вони могли стати чимось серйозним.

Три роки тому вона взагалі припинила будь-які спроби з кимось зустрічатися. «Гадаю, я просто з тих людей, яким потрібно жити самим», — вважала дівчина. Вона сама створила для себе це самотнє життя — дистанціюванням, гостингом і просто неготовністю до стосунків.

Іноді Ембер спілкувалася з батьками, але це траплялося дуже рідко. З батьком вона розмовляла лише на свята, зокрема у дні народження. Мати вийшла заміж за чоловіка, який був  не таким поганим, як її попередні хлопці, і хотіла бути ближчою до доньки. Вона часто телефонувала і домовлялася з Ембер про зустрічі.

Ембер любила матір, проте не відчувала, що може довіряти їй. Зрештою, мати не піклувалася про доньку майже все дитинство Ембер, і тепер дівчина не могла просто вдавати, що все гаразд.

Крім того, Ембер досконало, наче той хамелеон, навчилася пристосовуватися до будь-якого середовища, у якому опинялася. На роботі вона була вправною керівницею і командним гравцем. Дівчина знала, що для кар’єрного успіху має пово­дитися дружньо і прикидатися, що в неї все під контролем.

Однак після тридцяти двох років вдавання того, що «усе під контролем», в Ембер почалася емоційна криза. На роботі вона могла розплакатися через дрібниці, які її раніше взагалі не бентежили. У розмовах з матір’ю дівчина почала дратуватися. Зазвичай Ембер вдавалося показувати усім, яка вона щаслива, але останнім часом дівчина постійно розпорошувала увагу: її переслідували спогади з дитинства.

Аж раптом помер її батько. Після цього Ембер звернулася до мене по допомогу. Вона не розуміла, чому її так вразила його смерть. Зрештою, вони не мали близьких стосунків. Але Ембер чомусь відчувала лють. Їй здавалося, наче дитячі травми повернулися — усі водночас. Вона почала думати про те, як мати покинула її. Про сексуальні домагання до неї. Про те, як вона жила з різними родичами, але ніде не відчувала себе вдома.

Дитяча травма впливає на наш розвиток, зокрема на здатність формувати та підтримувати особисті кордони. До поняття дитячої травми входить сексуальне, фізичне чи емоційне насильство та нехтування. Розгляньмо кожен з цих варіантів.

Для дослідження впливу дитячої травми було розроблено «Опитувальник негативного дитячого досвіду» (ACE). Цей опитувальник вимірює вплив травматичних подій у дитинстві: насильства, нехтування та проживання у дисфункціональній сім’ї.

Він передбачає такі типи досвіду:

насильство: фізичне, сексуальне, емоційне;

нехтування: фізичне, емоційне;

дисфункціональна сім’я: психічні захворювання, ув’яз­нення родича, алкогольна та наркотична залежність когось з батьків, застосування фізичної сили до матері, розлучення (крім того, травматичним досвідом вважається неодноразова зміна місця проживання).

Люди