Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель" автора with love anellaya. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 94
Перейти на сторінку:

-Це очікування зведе мене з розуму.- Промовив Вієро, стиснувши руку Лелейн і навіть не помітивши цього.- Я лише хочу додому. В Замок Забутих Божеств…

-Все буде добре.- Спробувала заспокоїти його Лелейн.

-Не треба було нам навіть думати про Потойбіччя.- Тихо продовжив Вієро.- Це моя провина. Все це через мене…

   У долоні Мірабель щось заскрипіло. Такий звук, наче відчинилися залізні двері, яким понад сто років і які не відчиняли з самого їх створення. Бель різко втягнула повітря, прислухаючись до неприємного скрипу. Серце забилося дужче і ледве не опустилося в п’ята. 

-Можеш подивитися.- Порушив тишу Кін.

-Гаразд…- Мірабель розгублено зиркнула на Ніко, який, схоже, зовсім не хвилювався, а потім кинула короткий погляд на Вієро і Лелейн. 

-Не тягни.- Змучено простягнув Вієро. 

   Бель швидко розтиснула руку. Скляна куля не виглядала так, ніби вона вирішує долю людей, а світло-блакитний колір всередині неї змушував спокійно видихнути. Але розслаблятися було ще дуже рано. 

-Дитячі фокуси.- Фиркнув Ніко.- І що тепер? Сподіваюсь, ви зникнете звідси так само, як з’явилися і дасте нам спокій. 

-Що ж,- сказала Нана.- Удача на вашому боці. Але ви дещо забули. Ми – Прокляті і від нас не так легко позбутися.

   Прокляті мали за мету лише одне – всі вони мають програти. Звичайно, умови Мірабель порушували їх сенс існування, але в пріоритеті були саме вони. Тому і гра мала б бути такою, яка б не давала жодних шансів. Таке було бажання самої Смерті. А Мірабель не залишалося нічого, як погодитися, адже вона не могла за мить втратити Священну Воду у Колбі, сестру і друзів. І опиратися Бель теж не могла, бо це призвело б до ще більших проблем. Вона розуміла, що знаходиться у безвихідній ситуації і не може програти їм. 

-Щоб отримати пощаду, її треба заслужити.- Заговорила Ши.- Шансу на неї замало.

-Чотири випробовування.- Продовжив Рен.- Пройдете всі – ви вільні. Смерть дотримується свого слова, на відміну від декого. 

-Знаєте хто ви?- Прошепотів Вієро.- Ви разом із Смертю? Купка ображених дурнів, які не змирилися з тим, що приречені на самотність і вічні відмови. Ви думаєте, що лише ви заслуговуєте всіх благ світу і постійно жалієтеся на нескінченне життя. Річ, яку ми забрали у вашої господині, належить Елемстоуну. Ми повернули своє, а за справедливість ви змушуєте нас страждати. Ви не лишаєте нам вибору, бо якщо ми відмовимось, то втратимо власні життя і те, за що ми боримося. Вона ладна знищити все, що нагадує їй про Природу і Почуття через дрібницю. Через елемент, який їй ніколи не був потрібен і тим паче, не допоміг би. Але знаєте що? Ця дрібниця значить для нас дуже багато. І я впевнений, що якби з нею так само вчинив хтось, хто не має відношення до наших Вищих Духів, вона б і пальцем не ворухнула. Вам досі цікаво, чому з вами ніхто не хоче мати нічого спільного?- Вієро подивився на тіло Касаліна.- Він був жахливим. Це відомо абсолютно всім. Але Кас був… Моїм братом. Я ні в якому разі не виправдовую його вчинки, але заради пам’ято про свого брата я зроблю все, аби ви заплатили за скоєне. 

-Святі…- Бель не зводила з Вієро очей, а його біль розсіювалася по всьому лісу, наповнюючи все навколо. 

-Мені так шкода.- Лелейн доторкнулася до його руки, намагаючись не заплакати.

   Лють всередині Мірабель ставала все потужнішою. Вона звернула увагу на Кіна, що перекидав з руки у руку Священну Воду у Колбі. «Досить!»- Подумала Бель і заплющила очі, концентруючись на навколишньому середовищі. Земля під ногами затремтіла і миттю з’явилася прірва, що розросталася, стаючи все ширшою під ногами Проклятих, які, власне, у них були, на відміну від Святих, коли ті викликали свою Алу або ж знаходилися на Санктичних горах. Бель різко розплющила очі. Навколо неї скупчувався чорний туман, який нагадував плащ чи крила позаду неї. Вона за секунду притягнула Кіна до себе і той ледь втримався на ногах. Мірабель спробувала вирвати з його рук Священну Воду у Колбі.

-Щось не так з твоїм даром!- Закричав Ніко, підходячи ближче до неї.- Це через Потойбічну енергію. Вона… - Він схопив її за руку, відтягуючи від Проклятого.- Вона тебе вбиває з середини.

-Я зроблю це.- Розлючено сказала йому Бель.

-Вже пізно.- Відповів Рен.- Гра почалася.

   Мірабель лише бачила, як Прокляті вигукують нерозбірливі слова, як навколо все темніє, ліс стає густішим і як Лелейн і Вієро втрачають свідомість. Вона відчула лагідний дотик Ніко, а потім пірнула у темряву. 

 

                          З любов'ю, Анеллая

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 47 48 49 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "