Читати книгу - "Під лапою Вовка, Ріна Март"

У Сірка був вигляд не кращий, аніж у побратима. У розпалі битви єство його немов роздвоювалось. Один його бік, темний та важкий, жадав якомога більше крові, тож битви буквально дурманили його, наповнюючи м’язи незбагненною силою. Інший бік, бік тепла та сонця, заглиблювався десь далеко у свідомість, намагаючись утекти від жорстокої реальності у роздуми про війну та жагу до життя.

Незабаром, завдяки потужному натиску другої лінії оборони, іспанська кавалерія на флангах почала панічно тікати, тим самим відкривши дорогу для наступу на центр. Побачивши що коїться на флангах. Вільгельм дав наказ зміцнити позиції. На флангах з’явилась уже відома легка кавалерія. Та козаки, такі ж стрімкі та не обтяжені захисними латами, зуміли дати вертким австрійським драгунам достойну відповідь, зім’явши їх ряди. Побачивши це, іспанська піхота почала спішно відступати, не очікуючи наказу, оголивши свої ділянки, чим одразу ж скористався Конде, наказавши своїй кавалерії оточити іспанський центр. Вільгельм змушений був капітулювати.

Сірко стомлено упав на траву. Поки регулярні війська союзників добивали тих, хто не змирився з капітуляцією та брали в полон тих, хто прислухався до наказу Вільгельма, козак лежав на траві і дивився у світле блакитне небо. Якби не голосні зойки та крики довкола, можна було б подумати. що він просто стомився після важкого виснажливого дня. Раптом ідилію його думок перервала тінь. Іван розплющив очі. Над ним схилилася Софія.

- Ну що, козаче, усі наші цілі?

Сірко легко підхопився на ноги та раптом підняв її на руки і закрутив у якомусь божевільному танку. Навколо козаки почали схвально вигукувати та плескати у долоні. Французи з німим здивуванням споглядали на цих дивних людей, яких вони так і не зрозуміли. Щойно їхні життя були на волосину від наглої гибелі, щойно вуха їх чули стогони поранених, а обличчя й досі були вкриті кров’ю вбитих ними ворогів. І буквально уже за мить вони веселилися, немов знаходяться не посеред поля однієї з найвеличніших битв, а десь у шинку.

- Цілі. Софіє, усі цілі! – гукав тим часом Сірко, так само кружляючи легку, мов пір’їна дівчину.

 Її золоте волосся мідним водоспадом стікалося по плечах. В очах вигравали сонячні вогники. А руки ніжно обвили козака за шию. Невідоме досі почуття охопило Сірка. Він раптом зрозумів. ще зроду не була йому так мила жодна жінка, ще жодного разу він не жадав бачити її, милуватися, навіть не торкаючись. Софія поволі та невпинно запустила якісь дивні паростки у його душі, і вони проростали великими пурпуровими квітами…

*********

Як пізніше виявилось, усі козаки дійсно вийшли з цієї кровопролитної битви, не отримавши жодної подряпини, чим викликали величезне здивування Конде, який вважав, що вийти на поле бою без захисту – смерті подібно. Щира молитва Сірка та намовляння його відьми захистили не лише самого командира, а й тих, хто йшов під його знаменами у одну з найкровопролитніших битв Тридцятилітньої війни.

Унаслідок жорстокої битви під Лансом, іспанці втратили майже половину своєї армії, близько восьми тисяч воїнів, три з яких були вбиті чи поранені, а п’ять було взято у полон. Також вони втратили усі свої 38 гармат. Втрати французів у цій битві становили тисячу п’ятсот убитими та пораненими. Тріумфальна перемога молодого Конде над блискучим Вільгельмом сприяла підписанню Вестфальського миру, але початок повстання Фронди завадило французам повною мірою скористатись цією перемогою, так як на чолі Фронди стояв ніхто інший як молодий воєначальник принц крові Людовик ІІ Бурбон-Конде…

Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість. напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))