Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Тільки разом 📚 - Українською

Читати книгу - "Тільки разом"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тільки разом" автора Анастасія Шевердіна. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50
Перейти на сторінку:
вже породив життя. Вона розридалася, невдовзі в неї стався серцевий напад. Її доправили до лікарні, а батько наговорив мені страшні речі й вигнав мене з дому. Він сказав, щоб я повертався тільки з людиною, яку я полюблю більше за себе і свої витребеньки. Його слово — камінь. Тепер у мене ще один мотив знайти тебе — ти відкриєш мені двері дому моїх батьків. Знаєш, я певен, що вони ненавидять тебе. Ненавидять так, як ревні християни ненавидять диявола, — без стовідсоткової впевненості в його існуванні, ненавидять про всяк випадок, бо когось треба ненавидіти, бо хтось має відповідати за той жахливий безлад, у якому захлинається світ. Я не розумію, чому все так склалося. Це нелогічно. І тому страшно. Я відмовляюся це розуміти! Хіба може любов приносити нещастя? Любов природна, любов дає сили жити. Чому я маю ховатися від них усіх зі своєю любов’ю до тебе?! Чому я маю приймати до свого життя когось іншого, чому маю погоджуватися на менше, ніж те, чого я гідний?! Знаєш, може це й ненормально, але я нікого не полюблю так, як тебе. Навіть якщо ти ніколи більше не з’явишся в моєму житті, воно все одно буде повним, буде довершеним. Як людина, я досяг найвищої точки особистісного розвитку — я пізнав любов, яка вища й чистіша за все на світі, яка все переможе. Ми перемогли, Кет! Ми перемогли, щоб усі вони про нас не казали! Ми любили — це факт! Не всім людям пощастило любити. Я не втратив тебе, бо я досі тебе люблю. Якби я перестав тебе любити… Кет, що я верзу?! Яка нісенітниця! Певно, це від перевтоми та хвилювання! Але я почав — і я закінчу: якби я перестав тебе любити, я б усе втратив. 7 вересня 2014 р.

Ти знаєш, що таке чорний відчай? Я певен, ти скажеш, що знаєш — ти покінчила життя самогубством. Але то був не відчай, повір! Відчай — це коли нічого більше не хочеться — навіть смерті, коли життя саме собою — самогубство. Я зневірився, Кет. Пробач мені, але я смертельно стомився. 10 грудня помер батько. Він так мене й не зрозумів, так і не пробачив. Я не маю більше сил. Я не можу боротися. Я знаю, це дико, але для мене в 32 роки життя скінчилося. Нещодавно я піднявся на дах і зробив крок уперед. Я готовий був померти, Кет. Я не сприймав цей крок як самогубство, чесне слово, — я вже помер, і логіка вимагала, щоб я формально поставив крапку. Але з’явився він — чоловік років 45-ти — і попросив мене відійти. Я дивився на нього й мовчки плакав. Так, за мною прийшли, я все ще не сам, але чи не запізно він пропонує мені життя — тоді, коли я його вже не потребую?! Істинно, усяке очікування — уже щастя. Поки я чекав на тебе, я жив. А тепер я помер, і жодна людина — жива чи мертва, реальна чи вигадана — не врятує мене! Він просив мене відійти знову і знову, погрожував мені чистилищем, але мені було байдуже. Мені навіть було байдуже, що сам він зникне, припинить існувати, і загине ще декілька людей — тих, хто любить його і кого любить він. Я ніколи не був жорстоким, ти знаєш. Я не любив людей, але я не бажав їм зла. А тоді я подумав: «Чому він має жити, якщо я помер?! Чому хтось наважується сподіватися, якщо я втратив надію?!» Я сказав, щоб він ішов до дідька, бо Богу все одно до нас байдуже, що я вже помирав, що я мертвий і завжди буду таким. А він сказав, що я живий, бо я відчуваю біль, і що життя скінчиться тільки тоді, коли перестане боліти. І тут у мене з’явилася геніальна ідея! Я пообіцяв йому, що буду жити, якщо він тебе знайде! Адже залишився в чистилищі хтось, хто пам’ятає тебе, хто впізнає тебе в будь-якому тілі! Чоловік погодився й обіцяв мене знайти. Я пішов з даху. Я чекав два тижні. Він не з’являвся. Я знову піднявся на дах і знову схилився над прірвою. Він прийшов. Прийшов і сказав: «Ніхто не може тобі допомогти. Ніхто не може її впізнати. Вибач!» І зник. Залишив мене на краю, уявляєш?! Він залишив мене помирати! Не тільки люди перевелися, Кет, перевелися янголи й демони, скінчилася епоха небайдужості. «Боже, що ж це коїться?! — думав я, стоячи на даху й хитаючись від скаженого вітру. — Що ти зробив із цим світом?! Чи ти при своєму розумі?! Що за лайно?! Що за гидота в наших серцях і в наших головах?!» А довкола було порожньо. Порожньо і глухо, ніби світ відтяли від мене. Ніби світу немає, ніби мій нелюдський внутрішній крик і мої прокляття зруйнували його. І я відчув щось таке… Щось таке холодне, липке, велике!.. Думаю, то була свобода. І не було болю. Не було розчарування й жалю. Не було сорому, сподівань, образи на світ. Не було жодних зв’язків і зобов’язань. Нічого не було. Я спустився з даху. Того ж дня я пішов до матері. Як тільки вона побачила мене, вона все зрозуміла. Вона відчула, що я помер. Я нічого не казав, вона нічого не питала. Я лежав, поклавши голову їй на коліна, вона гладила моє волосся і плакала. Сльози крапали на моє обличчя, але я не цінував їх. Мені не було шкода ані себе, ані її. Навіщо жаліти мерців? Прах до праху! Ти не переймайся, Кет, ти нічого не втратила, втративши мене. Я негідний тебе. Я здався. Я програв. Я — труп невдахи, і більше нічого. Від сьогодні я не буду писати тобі, Кет. Бо ти не переймаєшся моїм життям, Кет, і моєю смертю, я знаю!..

* * *

Дівчата забігли до аудиторії й зайняли вільні місця в передостанньому ряді.

— Фууух, Мері, у мене серце як не вискочить! — прошепотіла захекана Деліманолі.

— Елені, я не можу запізнюватися! — суворо відповіла подруга. — Ця дисципліна для мене дуже важлива!

— Порівняльне мовознавство? — скривилася Елені. — Я чула, це просто самовбивство й нудота смертельна!

1 ... 49 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тільки разом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тільки разом"