Читати книгу - "Промінь"

Після багатьох спроб йому вдалося обійти установки Променя, що відповідали за збереження приватності на кораблі. Кванти могли б себе захистити, але їм на думку не спадало, що технічні камери, очі «Променя», годяться для підглядання. Кванти першого покоління були зухвало нормальні, моральні, чисті, а тому беззахисні перед фантазіями старого вуаєриста…

Старого? Коли Троль подався у добровільне ув’язнення, він був молодший, ніж Ліза тепер.

Скрупульозність Троля до збору особистої інформації про всіх, зокрема й про себе, тепер грала проти нього: час, здавалося, повернув назад. Ліза підглядала за ним, ще живим у цих відеозаписах. Одна з камер в апартаментах Троля зберегла його останні слова: «Нас немає, кванти. «Променя» немає. Ми живемо всередині голограми, розкішної, детальної… голограми. Наш космос — картинка»…

Ліза зупинила відтворення. Вона знала, що буде далі. Зчепила пальці, як завжди робив батько, коли хвилювався. Увімкнула наступний запис, який теж знала на пам’ять.

— То… що ти сказав, Максиме? — спитала Марія десь за кадром.

— Ми будемо на Землі. Тут усі наші. Справжнє небо, сонце, — Максим з екрана дивився прямо, всміхався, простягав руки вперед — не своїм, незвичним жестом.

— Максиме… Нагадай мені, як ми познайомилися?

Він кілька секунд мовчав, перш ніж заговорити знову:

— Я так за тобою сумую…

— Де ми познайомилися?

Ліза знову зупинила відтворення, не додивившись. Закусила губу.

Немає жодного підтвердження, що Троль зробив цей ролик і запустив його в мережу. Жодного доказу, хоча б натяку. Марія виходила з того, що Троль був хакером і міг вилучати з пам’яті Променя події, замітати сліди…

У Марії не було часу вивчити останній рік Троля так, як це зробила Ліза. Рік життя на кораблі — не підробиш, будь ти хоч тричі геній. Якщо зізнатися собі, нарешті, що не Троль зробив цей ролик і не він запустив його в мережу…

Тоді хто це зробив?

— Моя черга, — сказав Денис.

— Не пам’ятаю, щоб ти займав, — прискалив око Славік.

— Ні, моя черга! — наполегливо втрутилася Еллі, вона мала поганий вигляд з ранку. Видно, що не спала ні секунди. — І спробуй мене зупинити. Промінь, ми готові до впливу…

— Стоп! — Славік підняв долоню. — Ми так не домовлялися. Ти хочеш, щоб я тобі руку зламав?

Марго поморщилася. Денис ривком устав, не збираючись здаватися, хоча прекрасно знав, що проти Славіка йому не вистояти ні раунду.

— Шановні учасники експерименту, — рівним і мирним голосом заговорив штучний інтелект. — У разі, якщо ідей впливу кілька, право на реалізацію свого плану одержує учасник, за якого проголосує більшість.

— Я за Славіка, — безтурботно сказала Марго.

Ну й паскуда. Денис навіть дивитися на неї не став.

— Я за Дениса, — одразу відгукнулася Еллі. — Промінь, а якщо голоси розділилися порівну?

— Якщо голоси розділилися порівну, то право на реалізацію одержує учасник з менш високим рейтингом, той, що перебуває нижче в таблиці.

Еллі зааплодувала. Славік дуже уважно подивився на Дениса:

— Ти розумієш, що робиш? Я ж тобі не ворог. Був. Подумай…

Денис знову сів за стіл. Поклав долоні на напівпрозору стільницю.

— Давай, — сказала Еллі. — Ти придумав, я знаю.

У голографічній чорноті над столом, відбиваючи світло неіснуючих зірок, висів космічний корабель, схожий на величезного технометелика. Денис розумів, як багато значить зараз кожне його слово.

— Слухай, — сказав він, дивлячись на Славіка. — Ця жінка, Ліза… здогадується, що ми тут. Вона реконструює у своїй свідомості проект «Промінь», як він є — нас, їх. Вона старша й розумніша за кожного з нас. Рано чи пізно вона зрозуміє, що всі кванти на кораблі — насправді пупси, і ми даємо їм сенс життя. А дядько Роберт, — він зробив виразну паузу, — говорив мені під час інструктажу: якщо вони здогадаються про нас, ми програємо.

— Що ти з ним торгуєшся? Бери свій хід, не сци! — вигукнула Еллі. Денис її проігнорував: не можна так явно виявляти слабкість. Не можна вигукувати з місця тонким голосом.

— Я можу поступитися, — він звертався зараз тільки до Славіка. — Річ не в рейтингу. Хочеш — впливай сам. Але треба — необхідно! — щоб Промінь змайстрував для неї вихідники.

— Вихідники чого?

— Записів Троля… того чувака-вуаєриста. Якщо вона переконається, що фальшиві записи Максима запустили не ми, а Троль… їй не буде на чому будувати свою теорію.

— Ти хочеш убити цілий рік «Променя» на божевільну тітку, яка давно нічого не вирішує?!

— Не вирішує, поки не хоче! А якщо вважатиме за потрібне… Завтра ми прокинемось, подивимося в наші девайси, а там — чергова срака! Тому що Ліза переконала всіх, що вони — наші пупси! Пальцем показала, де й хто на них впливав, і чого добився! Та якби я, — Дениса понесло, — якби я грав проти нас, я б навмисно злив тітці інформацію про справжній експеримент «Промінь»!

Стало дуже тихо. Денис упіймав на собі три напружені погляди: так буває, коли різні люди раптом думають одне й те саме. «А чи ти не граєш проти нас?» — їхні думки були такі відчутні, що Денис сахнувся, так, неначе в лице тицьнули мокрою губкою.

— Я моделюю ідеї супротивника, — сказав він іншим голосом, тихо й миролюбно. — У будь-якій стратегічній грі, та хоч у шахах, ти повинен думати за суперника теж. Чого витріщилися?

Вони відвели погляди — знову синхронно.

— Славік, — Денис не міг дозволити собі втратити ініціативу. — Це серйозно. Я не тільки про себе дбаю! Про всіх, про тебе теж!

Славік зціпив зуби, під світло-кавовою шкірою на вилицях заходили жовна:

— Добре… Один