Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

– Кумо, дозволь мені засмажити рибу в твоїй олії, а я потім тобі дозволю зварити шмат свинини в моїй капусті.

– Куме Василю, навіщо це ви аж десять корит із крамниці везете? Хочете розібрати їх і бляхою дах покрити?

– Ні! Навіщо його покривати?! Моя стара підставлятиме корита там, де дах протікає.

– Знаєш, куме, яка найбільша кара для мужчини?

– Погана дружина?

– Ясна річ… Але найгірше – жити у приймах. Це одразу – і погана дружина, і теща, якій задля власного благополуччя треба ноги мити і воду пити, ще й кота тещиного на «ви» називати.

– Куме, коли ж ви нарешті повернете борг? Не можу ж я бігати до вас у таку далечінь.

– Заспокойся, куме!.. Скоро я маю переїхати жити по сусідству з вами.

Кум Прокіп позичив у кума Григорія сто гривень і довго не повертав. Минуло багато часу і вони зустрілися.

– О, куме! – вигукнув Прокіп. – Я у тебе колись щось брав, ти мені частіше про це нагадуй, бо у мене пам’ять дуже слабенька.

– Не клопочися, Прокопе, твоя жінка вже віддала мені твій борг – рівно двісті гривень.

– Яких двісті?! – закричав Прокіп. – У мене дуже чудова пам’ять: я позичив у тебе сто!!!

– Не бентежся. З пам’яттю у тебе й справді все гаразд.

– Скажіть, кумонько, що ви робите, аби спонукати свого чоловіка до праці в саду?

– Весь час говорю, що для роботи він уже старий.

– Уяви собі, куме, вночі у нас був злодій!

– І щось поніс?

– Двічі поза вуха від жінки. Вона думала, що то я вернувся з корчми п’яний.

Петро п’яний завалюється у квартиру. Жінка:

– Знову п'яний?! Іди туди, де пив!

Петро тицяє пальцями в телефон, каже в слухавку:

– Куме, я у своєї відпросився, повертаюсь.

– Куме, мене вчора ваша бджола вкусила.

– Покажіть, куме, котра. Я її покараю.

Прийшов під Новий рік кум до кума в гості. А кум частує його та все припрошує:

– Їжте, їжте огірочки квашені, помідорчики – гостреньке їжте!..

А той йому:

– Та воно, куме, й сало не тупе.

– Ярино, чого в тебе чоловік такий брудний та обшарпаний ходить?

– А того, кумонько, щоб чужі не залицялися.

– Куме, позичте мені гривень п’ять.

– Борги псують дружбу, куме, а наша дружба варта більше п’яти гривень.

– Переконали, куме, давайте сотку.

XX століття: секс, наркотики, рок-н-рол.

XXI століття: Інтернет, холодильник, ліжечко.

Зустрілися два куми. Один питає:

– Ну, як живеш у приймах?

– Як кіт.

– Як це?

– Тільки теща спати, так я – по каструлях.

– Куме Андрію, куди це ви поспішаєте?

– Піду болото запалю!

– Та що ви, куме? Не буде горіти.

– Біс із ним, та хоч злість ізжену.

– Куме, дай у борг двісті гривень до зарплати.

– А коли зарплата?

– Звідки я знаю? Адже це ти працюєш, а не я.

– Куме, у мене такий дивний приймач, що я можу слухати по ньому лише одну місцеву станцію.

– Ну, мій вашого переплюнув. Працює ледь-ледь. Коли у ньому диктор повідомляє, що зараз друга година, це означає, як мінімум, уже третя.

– Куме, а чому шабля крива?

– А була б рівна – у піхви не влізла б!

– Кумасю, а де працює ваш синок, який, пригадую, в дитинстві проковтнув золоту монету?

– Тепер він у банку.

– Ви одержуєте з нього проценти?!

– Куме, як почуваєтесь в нових окулярах?

– Чудово! Тепер постійно стрічаю знайомих, котрих уже багато років не бачив.