Читати книгу - "Заборони для відьми, Велена Солнцева"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Тобто по твому я повинна стрибнути з цього невеликого виступу і при цьому не зламати собі шию?
Дар потерся щокою об моє волосся, наче великий кіт, ще муркоче щось під ніс.
-Для цього в тебе є я.
Відсторонившись від дивного на всю голову дракона, який зараз дивився на мене осоловілими очима, пройшла до інших дверей і переконалася що там картина також безрадісна. Прямо за кілька метрів від виходу було різке урвище, ще й завиваючий вітер погрожував скинути таки зі скелі прямо в обійми білої мгли.
-Зараз же спусти мене звідси!
Ще недавно розслаблений дракон в одну мить перетворився на злісного ящера.
-Ні.
Починаючи закипати від злості і мало не пихкати від неї ж, зажадала знову.
-Ти зараз же повернеш мене назад додому!
Погляд Дара став холодним і колючим.
-Ні. Я тебе попередив що більше не відпущу. Тепер твій будинок тут, принаймні поки не народиш мені пару-трійку симпатичних напівдраконів.
У мене від обурення сперло повітря, а після того як повільно але впевнено дійшов сенс сказаного, від страху. Дракон не жартував, він справді замкнув мене тут, сама я не спущусь, коло відьомське сюди не викличу, бо не відчуваю навіть тієї краплі магії що до цього в мені теплилася.
-Ти не можеш так зі мною вчинити.
Голос впав до ледь чутного шепоту, але він добре все почув. Губи розтяглися у твердій усмішці.
-Не ходіть відьмочки у півсвіт гуляти, там злі дракони вас чекатимуть.
Він повільно наближався, точно знаючи що мені нікуди тікати. А я так утомилася від усього. Від князя, який хотів помикати мною як лялькою, від Дару, який прагнув замкнути мене в чотирьох стінах у своєму гнізді і використати як несучку. Я відьма, і нікому не дозволю з собою так чинити. Я вільна чинити як захочу і ніхто мені не указ, навіть верховна не сміє обмежувати свободу вільної відьми не пов'язаної путами навіть із пітьмою. Не знаю що побачив Дар, але його обличчя стало білішим за крейду і він прошипів разом зі звуком випускаючи хмару гарячої пари.
-Infano forgesita.* (Дочка забутих)
Не зрозумівши й слова, зробила перший крок до відчинених дверей. Я готова стрибнути в безодню, краще так, ніж вічність провести під замком, така доля гірша за смерть. Дар не поділяв моїх думок і обережно, боячись злякати рушив навперейми, так само розмовляючи незрозумілою мовою.
-Vi estas desegnita por mi, la spirito de la vento. Vi estas mia vera, mi ne lasas vin. (Ти призначена мені, дух вітру. Ти моя істинна, я не відпускаю тебе.)
Дракон викинув уперед руку, з якої зірвалася срібна мережа, але він не встиг. Всього коротка мить і я ступила в прірву.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборони для відьми, Велена Солнцева», після закриття браузера.