Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

чи рибну юшку, щоб аж пальці липкі були. Холодець насправді є відваром зі шматками колагену. Невеликі часточки колагену (пептиди) можуть проникати в кров і давати чарівні копняки фібробластам. Ні, цілий колаген із кишківника через печінку і кров до шкіри не прощемиться і зморщок не розгладить. Просто в тому холодці у великій кількості є саме ті амінокислоти, з яких колаген робиться. Є шанс, що вони підуть не «на розпал», тобто на видобуток енергії, а для підтримки м’язів, судин та шкіри. Якщо ж ви їсте мало білка та вуглеводів, то ваше тіло передусім пускає на «обігрів» не підшкірний жир, а амінокислоти з відбивної та власних м’язів. А з віком нам треба ще більше білка, ніж зазвичай, про що ми поговоримо в наступному розділі. Словом, що ми старші, то більший ризик амінокислотного голодування нашої шкіри. А поки я згадала кіноцитату, даруйте, що совєцьких часів: «Ось, доню, тобі жених хороший». — «Мамо, він же старий!..» — «Тобі ж його не варити». Що старіший півень, то більше в нього колагену. А от з потенційними нареченими все навпаки.

Якщо вам аж так хочеться приймати якісь БАДи, то пам’ятайте дві речі.

• Вітамін D справді може стати в пригоді, й не лише для ремонту шкіри, бо його утворення погіршується з віком, сидінням удома та хронічними хворобами. Здайте аналізи і підіть з ними до лікаря — і вам призначать дозу.

• Не боріться з анемією навмання. У чоловіків без хвороб ШКТ та в жінок у менопаузі рідко буває анемія, зате високий рівень неорганічного заліза в крові може бути високим. Не передайте куті меду. Спершу аналізи, потім пігулки.

Оноре де Бальзак писав про жінок, які після 30 років нарешті знайшли розум, силу і власні бажання. Згодом його земляк Марсель Пруст висловив думку про те, що лише після 30 років жінка віднаходить своє обличчя. Актриса Жульєт Бінош каже, що француженки розквітають у 40 років. Причина цього не лише в тому, що в дорослої жінки (та чоловіка) є розум і гроші на пік­лування про себе та творення власного стилю, на відміну від молоді. Даруйте за ейджизм, але юні люди переважно віддають перевагу трендам і не зважають, чи вони їм пасують. Так ось, крім цього, накладаються ще дві речі: жіночі піки сексуальності на четвертім і п’ятім десятках років та ліподистрофія обличчя. «Ніби добре почала, але як все зіпсувала», — подумали ви при слові ліподистрофія.

Ліподистрофія — це зменшення жирових запасів. Багато парубків і дівчат мають сильні ноги й тонку талію, проте круглі щічки змушують їх вважати себе «жирними» чи «немужніми» і страждати через це. Саме baby fat на обличчі є ознакою юності, і той жир тримає шкіру пружно і натягнуто. Чарівний вік, коли можна було б балотуватися в президенти США, знаменує танення жиру і появу вилиць чи носогубної складки. Тож із віком наше обличчя стає гострішим та виразнішим, хоча не завжди. Інколи замість хорошого жиру на обличчі з’являються набряки (це прийшла лімфа і не хоче йти назад), але їх можна зменшити самомасажем. Є жінки, в яких без усіляких філерів та уколів з віком зморшки розгладжуються — зазвичай це відбувається внаслідок набору ваги. І, до речі, в деяких людей зморшки утворюються досить рано саме через стрункість і брак жиру під шкірою обличчя. Складно все з цими жировими запасами!

Почасти старіння шкіри можна сповільнити, не роблячи для цього нічого екстраординарного, — той самий комфортний вам здоровий спосіб життя і захист від сонця, що також є здоровим, бо рак шкіри нікому не потрібен. Те, що ми не можемо змінити, варто спокійно прийняти. Середній вік — це коли можлива деменція лякає значно більше за сивину й зморшки. Дотримуймося здорового способу життя та «превозмагаймо в собі поца», аби приваблювати не лише зовнішністю.

6.7. Мадам Піпі та друзі

У нашому суспільстві говорити про випорожнення тіла можна тільки або з використанням евфемізмів: облегшитися, відвідати кімнату задуми, справити потреби, або уживаючи спільнокореневих слів, що означають перелякатися, посваритися, тривала безрезультатна суперечка, втратити нагоду, безлад, боягуз… А от говорити, називаючи речі своїми іменами, ба більше, писати — зась. Тільки Лесь Подерв’янський наважився сказати, що людей завжди цікавить кал. Я теж не зважаю на усталені норми і розповім про нетримання сечі та закрепи, які можуть бути в будь-­кого з нас, причому не конче в старшому віці — деякі жінки, що були вагітні, підтвердять.

Знаю старших людей, які не бажають пити рідини, щоб не ходити в туалет, бо це важко через проблеми з ногами та пов’язано з ризиком не дійти туди вчасно. До цього ще додаються набряки, але про воду й набряки йтиметься в Розділі 7.3. Якщо ж просто відмовитися від пиття, будуть закрепи або й делірій. Усе не те.

Коли людина ходить в туалет двічі чи більше за ніч, це називається ніктурією. Сон, який і без цього може бути не надто якісним, гіршає ще більше, що тягне за собою інші проблеми, як-­от сонливість удень, прогрес деменції та тривожності. У низці станів, серед яких — застійна серцева недостатність чи автономна нефропатія, виникає внутрішній набряк, а коли людина нарешті займає горизонтальне положення, рідина мобілізується і йде на вихід. Для різних форм деменції характерні порушення регуляції водно-­йонного балансу в організмі, й людина мусить ходити в туалет і вночі. Добре, якщо свідомо. Ніктурія може також бути симптомом цукрового діабету або простатиту.

Що тоді робити? З «нефармакологічних» способів радять носити компресійні панчохи, щоб завадити набряканню ніг, їсти сухофрукти, дійсно зменшити пиття в другій половині дня та нормалізувати сон за допомогою освітлення. Останнє означає, що ввечері потрібне м’яке тепле світло (добре, якщо червоне, буцімто це захід сонця), а до полудня — яскраве й біле. Фармакологічна допомога існує та залежить від причини ніктурії, а вони бувають різними. Лікар призначить те, що потрібно саме вам. Головне — не треба мучитися походами у вбиральню серед ночі. Крім багатьох незручностей, можна банально впасти в темряві [175, 176].

Деякі старші жінки бояться сміятися, проте не через динамічні зморшки, хоча й такі є, а через нетримання сечі. Щоби сеча полишала нас тільки тоді, коли ми їй це дозволяємо, сечовий міхур має бути під добрим контролем мозку, не надто реактивним, а м’язи тазового дна — в тонусі. Ці м’язи свідомо не проконтролювати — можна хіба змусити їх скорочуватися під час певних вправ.