Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

Для тримання сечі також важливо, аби вагіна та уретра були в порядку, а цього може і не бути, якщо ми маємо неправильну поставу, бігали на довгі відстані на пізньому терміні вагітності, тягали важкі сумки у не менш важкі роки чи немовлят з візочками сходами, або перебуваємо в менопаузі, через що естрогену стало зовсім мало. Дисфункція тазового дна та інші розлади цієї зони бувають найчастіше в менопаузі. Так і кажуть: генітоуринарний синдром менопаузи. Не втримати сечі під час сміху, кашлю чи стресу — неприємний досвід. Але в нас є органічний синтез, клінічні дослідження та доказова медицина, які стверджують: найкраще тут допомагає місцева гормональна терапія естрогенами та прогестероном [177, 178]. Ви теж подумали про те, що ці креми люди можуть використовувати і на обличчі, off label, так би мовити?

Ми ще повернемося до гінекологічного здоров’я в останньому, але дуже важливому розділі, а поки затямте: проб­леми з триманням сечі не є нормальним наслідком великої кількості днів народження. Не варто мучитися спрагою, соромом і страхом — краще спробуйте дати цьому раду за допомогою доказової медицини.

У книзі «У пошуках втраченого часу» Марсель Пруст описує, як лікар за різних хвороб однаково прописував набіл, аби викликати послаблення. (Молочні продукти українською — це набіл, а не те, що в інстаграмах кажуть.) На галицьких застіллях також полюбляють поєднувати пюре на молоці та солоні огірки, аби не було закрепів. На щастя, нині в нашому розпорядженні є кращі методи лікування закрепів, ніж іншою їжею.

Що ми старші, то більші ризики мати закрепи, і важливо знову все те саме: не терпіти й мучитися, і не самолікуватися набілом чи склянкою олії, щоб лишень симптоми зменшити. Нас має цікавити причина закрепу. Тільки спокійно, не треба з низького старту бігти робити зондування та УЗД. Закреп буває первинний (функціональний) і вторинний.

Функціональний закреп — це складність із дефекацією принаймні в кожному четвертому випадку, неповне випорожнення, відсутність м’якого калу, окрім як після послаблювальних препаратів, та зменшення частоти дефекації до трьох разів на тиждень і менше. Так триває щонайменше три місяці, і причина — не в СПК [179].

За функціональним закрепом стоїть цілком конкретна причина в самому кишківнику:

• кал важко виходить через зневоднення і брак клітковини,

• процес затримується, бо порушена стимуляція кишківника нервами чи м’язи кишківника не хочуть скорочуватися,

• кал практично не виходить, бо пряма кишка й анус не розуміють сигналів тіла і не розслабляються. Якраз із віком чи практикою «дотерплю до вечора / до дому» рецептори розтягнення гірше й гірше спрацьовують, змушуючи людину все носити в собі.

У разі первинного закрепу починають трохи інакше робити звичні речі та п’ють ліки. Трохи інакше означає, що туалет за розкладом після їди, в спокої, на унітазі, при цьому ноги слід тримати на підвищенні, ніби ви сидите наприсядки — якщо коліна вище за таз під час дефекації, це фізіологічно правильне положення таза. Ще ходити в туалет вас не вчили!.. Заґуґліть squatty potty та поставте високий ослінчик у вбиральні.

Ще потрібно достатньо пити — півтора-­два літри на добу, навіть коли не хочеться, і їсти клітковину. Здавалося б, банальна порада. Та якщо транзит у кишківнику триває надто довго, а води організму бракує, він її братиме в товстому кишківнику, а на виході утворюватимуться цеглини.

Клітковина нам потрібна завжди — як частина їжі рослинного походження та корм для кишкової мікробіоти. Та що ми старші, то менше пектину з бета-­глюканами може дійти до ШКТ: чи то із зубами трясця, чи то СПК і боляче їсти половину продуктів, чи то немає сил або грошей на повноцінний раціон, чи то людина не хоче їсти або вважає, що чай з печивом — цілком достатня їжа. Ні, потрібно збільшити дозу клітковини до 20–35 грамів на добу. Більшій людині потрібно більше клітковини. Джерелом клітковини може бути їжа (вівсяна і перлова каші, печені яблука, банани, насіння) або добавки клітковини, якщо повноцінно їсти з якоїсь причини не виходить. Як не крутіть, без клітковини нам не можна. Навіть у разі СПК клітковина в раціоні потрібна, але переважно рослинна, більш добірна, так би мовити, і в меншій кількості.

Рух усього тіла змушує периферійну нервову систему рухати кишківник. У людей середнього віку пробіжки та інші тренування, навіть ходіння, справді можуть викликати скорочення кишківника. Особливо добре це знають ті, хто бігає і мусить прокладати маршрути через місця з громадськими вбиральнями. Дослідження людей старшого віку, які живуть у пансіонатах, показало, що фізичні вправи не дуже допомагають полегшитися. Та все одно — людям дуже старшого віку слід рухатися відповідно до можливостей, хоч тягати гантелю сидячи, хоч стискати м’ячик у руці. А от долати закреп доведеться медикаментозно.

Медикаментозне лікування буває різним: засоби для збільшення об’єму калових мас, осмотичні послаблювальні, що тягнуть воду в кишківник, стимулятори та пом’якшувачі.

Вторинні закрепи можуть спричинити медикаменти чи хвороби, що сповільнюють моторику кишківника, як-­от гіпотиреоз чи синдром подразненого кишківника. Інколи закрепи, разом з іншими так званими червоними прапорцями, є симптомом раку. Тут постає питання: як дізнатися, первинний зак­реп чи вторинний? За іншими симптомами та обстеженнями, як-­от аналіз рівня гемоглобіну в крові чи аналіз калу на приховану кров [180]. Призначають з порога зондування? Тікайте.

Повертаючися до багатогранного кореня -сра-, бажаю вам добре какати і менше боятися, сваритися й смітити.

7. Краще передбачити, ніж недобачити

7.1. Облаштування безпечного простору

У моєї покійної бабусі Марії (не та, що потайки курила) був діабет другого типу, але так званий крихкий та із залежністю від інсуліну. Була й ретинопатія, тобто майже пропав зір, і вона бачила лише контрастні об’єкти краєм ока. Якось уночі бабуся пішла до вбиральні, але не попросила дідуся допомогти, щоб не будити. І не ввімкнула світло. Вона впала, зламала шийку стегна — в цьому разі потрібне протезування, інакше не зростеться, та протезування не було, і вона стала прикутою до ліжка, застеленого мішками з вівсом «проти пролежнів», на додачу до решти. Пролежні й діабетична стопа все одно були. Я практично не бачила маму наступні пів року, бо вона працювала і після роботи допомагала дідусеві й тітці доглядати бабусю. А потім бабуся померла від кількох інсультів пос­піль. Я пишу це для того, щоб привернути увагу до важливос­ті безпеки й передбачення загроз і ризиків.

Ми навчилися дбати про безпеку, коли в домі маленькі діти (замки на вікнах, заглушки в розетках) або