Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс"

2 роки потому... 

Настя

 - Натка, мила, ти йдеш?

Кличе мене Лінка. А я швидкими кроками вибігаю з університету.

 - Та іду я, іду.

Підбігаю до Лінки, яку власницьких обіймає Арс. Вони вже рік, як зустрічаються. 

 - Натка, ти знов у бібліотеці пропадаєш?

 - А де мені, ще бути? Потрібно десь проводити свій час.

Жартую і усміхаюсь до подруги.

 - Тебе ж Макс у кіно запрошував. А ти як завжди, відмовилась. Арс, коханий, ну скажи їй. Він хороший хлопець.

Арс усміхнувшись, відповідає.

 - Все ти правильно робиш.

Лінка здивованими очима дивиться на нього.

 - Ми ж не будемо вирішувати за Натку. До того ж, вона точно не для Макса. Нашій красуні потрібний інший хлопець.

Підморгує Арс. Я знаю про кого він каже, та в реальності, давно його втратила. 

Як би я вчинила зараз? Не знаю, адже все давно втрачено. Я сама усе "зруйнувала". Лінка хотіла щось відповісти, але Арс її перериває і легко цілує у губи. Відвертаюсь.

 - Ей, закохані, тільки не при мені.

 - Та годі красуне, колись і тобі пощастить.

Вдаю із себе ображену і легко б'ю його по плечі. Хто би міг подумати, що Арс залишить активне життя і повністю віддасть себе відносинам з Лінкою. Так, вони часто сваряться, але потім миряться і ще сильніше прив'язуються один до одного. 

Перший рік після того, як Артур поїхав, друзі постійно скандали. Арс навіть до Артура часто їздив, щоб заспокоїтись від постійних качелів між ними. Я довго не могла зрозуміти, що відбувається. Як між друзями з дитинства, можуть бути такі сварки? Тоді на одній вечірці, побачила їхні погляди, сповнені болем і захопленням. А після того, перед усіма, Арс поцілував Лінку. Тоді згадала слова Артура. Він виявився правим, коли казав, що між ними є почуття.

" Як я раніше цього не помітила? "

Згадую про нього, а серце відгукується болем. Я все зруйнувала власними руками.

 - Ей, Натка, ти чого мовчиш?

За своїми думками не помітила, що друзі тягнуть мене до машини.

 - Так, закохані, я не маю наміру дивитися на ваші обнімашки і цілувашки. Тому, я в гуртожиток, а ви біжіть на побачення.

 - Натка, мила, ти так зів'янеш у своєму нудному житті.

Каже Лінка. Помічаю очі Арса, який розуміє весь мій біль. І те, чому я змушую себе страждати. Він знає, що я пережила коли Артур поїхав. Хоча й подруга мене підтримала, але вона завжди недолюблювала Артура. А ось Арс був на його боці, але тепер змінив свою думку і розуміє мене, краще за Лінку.

Подруга ще старається мене вмовити, але я вперта. Все - таки вириваюсь з її хватки, біжу у гуртожиток і наостанок випалюю.

 - Приємного вам вечора і до завтра!

І зникаю у під'їзді гуртожитку. Мене зустрічає консьєрж, Ніна Михайлівна. Це жінка років 65 - ти, вона добра і розуміюча. Інколи, навіть йде на поступки.

 - Добрий день, Ніна Михайлівна.

 - Добрий, доню. Ти сьогодні рано.

 - Так, пари раніше скінчилися.

Направляюсь у свою кімнату в гуртожитку. По дорозі, знову занурюючись у свої думки.

Коли Артур поїхав, думала зійду з розуму. Знаходитись у його будинку, було важко. Спогади мене душили, я задихалась. Тому й вирішила з'їхати, щоб хоч якось жити. Адже без нього втрачався сенс. А ще, мені потрібно було вдавати перед батьками, що його від'їзд на мене не вплинув. Мама не відпускала мене, навіть слухати не хотіла. Але в цей важкий період, почалися проблеми з навчанням. Тоді й Лінка підключилася і ми обоє почали вмовляти матір. І зрештою, коли мова зайшла про мою освіту і майбутнє, вона погодилася. 

Вже два роки живу у гуртожитку. Про істинні причини від'їзду Артура, досі ніхто не знає. Авжеж крім мене і друзів. Коли Олег Антонович повернувся, то розповів, що у Артура тут якісь проблеми і не виходить з навчанням. Він захотів повернутися у медичну академію, у якій перед тим навчався. Звичайно його батько був проти, але переконало те, що син пообіцяв все - таки закінчити навчання і повернутися в хірургію. У якій, за словами Олега Антоновича на нього чекали великі перспективи. 

Зараз я і далі найкраща студентка. А весь біль, відклала далеко, в саму глибину свого серця. Живу лише навчанням, яке допомагає забутись. Інколи Арс з Лінкою витягують мене на вечірки. На яких, більше 30 - ти хвилин не затримуюсь. Вони й самі вже до цього звикли. Єдине, що мене радує, то друзі, я щаслива за них. Вони пройшли багато труднощів, але зберегли свої почуття.

В квартирі батьків, я не була два роки. У мене важливі причини : круглий рік навчання, а влітку практика. Ми лише інколи обідаємо з мамою у кафе, або вона приходить до Лінки. Думаю, мама щось підозрює. Розумію, що рано чи пізно, та мені доведеться там побувати. Але не зараз, я ще не готова, серце досі болить. Що до мами, вона змирилася з "тараканами у моїй голові". На мої часті відмовки приїхати додому, відповідає.

" Добре, що в тебе все гаразд... "

Приємного читання, мої дорогі❤️

У наших героїв відбувся великий перелом у житті... 

А що буде далі, скоро побачимо... 

Тільки ваша, Ханна Еванс... 

 Гортайте далі...