Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мелодія кави в тональності сподівання 📚 - Українською

Читати книгу - "Мелодія кави в тональності сподівання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мелодія кави в тональності сподівання" автора Наталія Гурницька. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 69
Перейти на сторінку:
могла навіть помислити, що хтось торкатиметься її так, як мужчина торкається бажаної жінки, і що вона сама відповідатиме тому чоловікові так, як робила це з рідним чоловіком. А робили вони все це з Адамом таки дуже різноманітно, цікаво і часто.

Анна перевела подих, усміхнулася і мимоволі почервоніла, згадавши, що було у них з Адамом в найтаємніші моменти. Ні, однозначно, ні. Важко уявити, що вона могла б віддатися іншому чоловікові так, як колись віддавалася Адамові. Навіть думати про таке дивно. А якщо дивно думати, то краще й не думати. У неї інших, значно важливіших справ не бракує.

Анна рішуче підсунула до себе важку господарську книгу і пробіглася поглядом по підсумкових колонках цифр. У всіх записах більш-менш навела лад і взагалі багато зробила за ці два тижні. Тепер усе в маєтку мало б налагодитися. Перевірила орендарів, гуральню, подивилася, як ведуться роботи в полі, що росте на городі та в саду, як працює млин і навіть для збільшення прибутку вирішила розширити землю, яку відведено під земняки.[56] Ці чужинські плоди потроху ставали популярними. Їх тепер можна було побачити у багатьох господарствах, і дедалі частіше споживали навіть у звичайні, а не в святкові дні. Іноді навіть важко вірилося, що ще зовсім нещодавно їх мало хто й знав. Сама вона такого, звичайно, не пам’ятала, але Адам розповідав, що в юності був на гостині, де кухар від незнання приготував цю нетутешню страву разом з бадиллям і так подав гостям, а серед гостей мало хто й зрозумів, що воно за страва така і чому її треба готувати інакше. Смішно припустити, що зараз комусь прийде до голови така ідея. Дехто вже навіть не знає, що колись цей кущ вирощували лише як городні квіти, а ріпки в землі вважали геть непотрібними або й отруйними. Минуло якихось пару десятків років – і чужинський овоч вирощують ледь не всі дідичі. Чоловік Терези взагалі порекомендував їй поставитись до розведення земняків серйозніше. Наразі цей плід, щоправда, не давав доброго врожаю. Заледве вистачало для посадки, на Святвечір та на великі гостини, як раритет, проте з тих особливих ріпок гнали добру горілку, і це обіцяло незлий прибуток[57] у майбутньому. Як могла таке зігнорувати? Гуральні взагалі давали левову частку прибутку від господарювання і потребували багато сировини. А легковажити тим, що годує цілу родину та утримує великий будинок у Львові, аж ніяк не можна. Прислухалася до порад чоловіка Терези та ризикнула збільшити землю під земняки. Восени дасться чути, чи мудрим було це її рішення. Вставши з-за столу, Анна підійшла до барометра. Глянула на позначки ртутної трубки. Схоже, погода обіцяє бути ясною. От і добре. Встигнуть усе зробити в полі. Цього року взагалі гріх жалітися на погоду. Доволі тепло, волого і без приморозків навесні. Це обіцяє непоганий урожай на осінь і незлий прибуток від його продажу.

Анна потягнулася всім тілом, позіхнула і знов глянула на папери, які лежали на столі. Ні, на сьогодні з усіма справами завершено, листи написано і можна нарешті розслабитися та відпочити. Ще, звісно, треба б написати Гелі, бо через роботу в маєтку вона так і не викроїла на це час. Але можна й завтра. Сьогодні так втомилася сидіти за письмовим столом та перебирати папери, аж усе тіло болить. Треба хоч трохи вийти на вулицю, і подихати свіжим повітрям. А ще поїсти б чогось смачненького та випити кавусі. Обід їй подали в канцелярію, то їла похапцем і зовсім мало. Зате написала та відправила декілька термінових ділових листів і зекономила собі півтори години часу.

Ще й саме сьогодні довідалася, що давня справа тяжби за землю та сінокіс з сусідом по маєтку знову стала актуальною. Меценас Адама написав, що, напевно, доведеться судитися, бо сусід поступатися категорично не бажає і вимагає повернення землі. Треба це серйозно обдумати і порадитися не лише з меценасом, але й з чоловіком Терези. Якщо сусід виграє таку тяжбу, то їхнє фінансове становище серйозно похитнеться. Не приведи Господи, доведеться у ще більші борги влазити. Так і до розорення недалеко. Варто знайти в паперах Адама все, що стосується цієї тяжби. Не сумнівалася, що там щось обов’язково знайдеться. Адам ніколи не викидав нічого важливого.

Ще можна поговорити з сусідом, який забажав судитися з нею, але тоді доведеться почекати на приїзд чоловіка Терези. Хоча… Можна просто написати сусідові листа і передати його покоївкою. Досі не була особисто з ним знайома, проте її провини в тому не було. Ще як приїздила до маєтку з Адамом, цей сусід жив із родиною за кордоном, а коли він повернувся, вона перестала сюди приїздити. Цікаво, який у нього характер, чи має він якісь слабкості і чи можна з ним домовитися без суду? Витрачати гроші на сумнівні процеси аж ніяк не хотілося. Треба обдумати, як цю справу залагодити зі взаємною для обох сторін вигодою. Але насамперед треба написати сусідові листа і засвідчити свою до нього повагу. Починати знайомство з конфлікту не в її правилах.

Анна підійшла до столу і нерішуче глянула на перо та каламар. Добре було б написати цього листа ще сьогодні, проте їй абсолютно не хотілося це робити. Може, й справді, не варто отак відразу писати першій. Треба спочатку випитати, що він за людина та як до нього краще підступитися.

Анна приставила крісло ближче до столу. О, забула Терезі лист написати. Треба запитати, як поводиться Войцех. Не дай Боже, знов за карти засів.

Анна скоса глянула на каламар. Ні, хай теж завтра. Нарешті треба й відпочити. Тим більше, що Адась спить після обіду, пані Стася сидить із рукоділлям при ньому, дівчатка мають урок арифметики і зараз у навчальній кімнаті разом з гувернанткою. У Люцини урок музики, а Марися взялася за вишивку гладдю, яку розпочала ще у Жовкві. Навіть челядь відпочиває після обіду, а вона ніяк від роботи відірватися не може. Напевно, зараз зварить собі на кухні каву, візьме чогось смачненького й піде пити каву до парку. Вона заслужила сьогодні просто сісти з кавою в альтанці, розгорнути недочитану книжку і нарешті насолодитися спокоєм, гарною погодою та тишею.

Розділ 4

Приготувавши на кухні каву, Анна взяла зі спіжарки[58] глечик із топленими вершками, тоді декілька цинамонових тістечок, які куховарка спекла на вечерю, завернула їх у лляну серветку і підійшла до креденса. Не поспішаючи

1 ... 48 49 50 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мелодія кави в тональності сподівання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мелодія кави в тональності сподівання"