Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Оновлені почуття, Ірина Айві 📚 - Українською

Читати книгу - "Оновлені почуття, Ірина Айві"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оновлені почуття" автора Ірина Айві. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 53
Перейти на сторінку:
23.1

Припаркувавши свій автомобіль на під'їзній доріжці біля лікарні, я  дивився на п'ятиповерховий будинок лікарні. Саме сюди привезли Поліну Зуяр. Мені не відомо в якому вона зараз стані та що з нею трапилося, але я приїхав сюди, щоб це з'ясувати. 

Мені до щему в серці кортіло глянути цій фурії в очі. Запитати як їй живеться? Чи хоч іноді її гризе сумління за скоєне? А ще мені цікаво чи хвилюється вона за свою сестру? 

Я впевнений, що ця злиденна втягнула Піону у свої брудні справи не розповівши чим все це може закінчитися. Така поведінка в її стилі. 

Доброї ночі! Я шукаю Поліну Зуяр. Мені сказали, що везуть її до вас, -- запитав я у чергової медсестри. 

-- Одну хвилину! Повторіть, будь ласка, ім'я та прізвище, -- попросила дівчина, переглядаючи реєстраційний журнал.      

-- Поліна Зуяр.

-- Близько години її привезли до нас. Попередній діагноз закрита черепно мозкова травма. Численні забої та гематоми в області обличчя. Думаю деталі вам варто дізнатися у лікаря. Зараз Поліну Зуяр готують до термінової операції. Думаю згодом лікар все вам розповість. Наберіться терпіння, -- співчутливо промовила медсестра. 

-- Дякую!

Що з нею могло трапитися? Хто ж її так?

Прийшовши до операційного блоку я так і не зміг нічого дізнатися. Операція вже почалася. Медсестра, яка проходила повз сказала, що мені не варто тут чекати. Все закінчиться не швидше ніж через три години.

Спершу я хотів поїхати додому. Зранку все розповісти Піоні й разом приїхати до лікарні. Сам не знаю чому передумав. Можливо не хотів почути від дівчини якій добряче завинив: Як ти міг її залишити не сказавши мені ні слова? 

Саме заради Піони я залишився у лікарні. 

Дивно! Здається у тридцять два роки в мені прокинулася совість. Можливо тому, що Піоні лише двадцять п'ять, а вона достатньо настраждалася і багато чого досягла. Вертаючись до подій які ми разом пережили, розумію як жахливо поступив з невинною дівчиною. 

Тепер мені достатньо відомо про Піо, щоб почати поважати її. Зразкова учениця та студентка, а ще просто ідеальна сестра, яка ніколи нікому  нічого поганого не зробила. Дівчина наполегливо працює, щоб бути незалежною і на відміну від сестри не шукати спонсорів. 

Час тягнувся максимально повільно. Звісно не тому, що я хвилююся за Поліну. Просто зараз ніч, а коли ти не спиш той час сповільнюється в рази.

-- Лікарю, як пройшла операція? Вона житиме? -- запитав я, побачивши, як о шостій ранку з операційної вийшов втомлений  лікар. 

-- Ким ви приходитись пацієнтці? -- запитав лікар, знявши маску. 

-- Я чоловік її сестри. Дан Корчинський. 

-- Зрозуміло! Про стан пацієнтки поки що говорити рано. Прогнози теж зараз  не наважуся давати. Не буду приховувати операція була доволі складною. Чи зможе дівчина повернутися до нормального життя покаже лише час. 

-- Значить все складно, лікарю!?

-- Не буду обманювати, надії мало. В більшості випадків з такими травмами люди залишаються інвалідами. Ми видалили доволі велику гематому, тепер будемо спостерігати за відновленням.  Навіть якщо все буде добре, то реабілітаційний період буде довгим та виснажливим. 

Залишившись на одинці з собою я відчув, що якби сильно я ненавидів цю дівчину, але бажати смерті їй не можу. 

І знову перед очима Піона.

Боюся те, що я збираюся їй розповісти буде для неї величезним шоком. 

Сенсу залишатися у лікарні не бачу. Вдома мене чекає Піо. Не думаю, що вона хвилюється за мене, але їй точно цікаво куди я поїхав посеред ночі. 

Потрібно ще подумати, як їй розповісти про сестру так, щоб не завдати нового болю. Я не хочу бачити, як Піона страждає. 

 

Піднімаючись сходами до спальні я міцно стискав кулаки. Кілька разів прокручував слова з яких варто почати розмову, але все одно нічого не вийшло. 

Зайшовши до кімнати здивувався, бо Піони в ліжку не було. Невже прокинулася з самого рання й пішла в душ? Підійшовши до дверей ванної кімнати я приклав вухо намагаючись почути шум води або інше шарудіння. 

Тихо! Зовсім нічого не чути. 

-- Піоно, ти там? -- запитав я, легенько постукавши у двері, але відповіді не отримав. 

Я говорив доволі голосно і якби Піона була у ванній, то точно б почула мене. Але якщо її там немає, то де ж вона?

Постукавши ще раз я відчинив двері й зайшов до ванної. Оглянувшись зрозумів, що Піони тут немає і не було. За час нашого знайомства я помітив, що Піона любить приймати гарячий душ, тому після неї завжди багато пари. 

Далі я просто почав шукати її у всьому будинку. Кухня, зала, кабінет, сад куди б я не заходив Піони там не було. Повернувшись до спальні я помітив, що її телефон стоїть на тумбі. 

-- Світланою, зайди но сюди, -- наказав я, побачивши як жінка проходить повз нашу спальню. 

-- Добрий ранок, Дане! Ви щось хотіли?

-- Ти не бачила, Піону? Ніде не можу її знайти. 

На моє просте запитання Світла враз змінила вираз обличчя. Бідолашна зблідла ніби я запитав у неї щось жахливе. 

-- З тобою все добре? 

-- Угу...

-- Піона..., я про неї запитую ...

-- Краще запитайте про це у свого батька. Саме він забрав Піону й кудись повіз. Бідолашна так кричала благаючи залишити її до вашого приходу, але ...

Не послухавши, що хотіла сказати Світлана я вискочив зі спальні наче з пекла, серцем відчуваючи, що Піона зараз у біді. 

-- Батьку, де моя дружина? Що ти з нею зробив? -- кричав я увірвавшись до спальні батьків. 

Мама  одразу налякано притулилася до тата. Сподіваюся вона до цього не причетна, бо інакше...

-- Ця шльондра там де їй місце. Вона повернулася до свого законного власника. Замість того, щоб з криками сюди вдиратися, краще подякуй, що нарешті не ходитимеш обпльованим ганьбою. 

-- Сину, заспокойся! Головне, що цю особу ми ніколи більше не побачимо. 

-- Ви ідіоти! Навіть не уявляєте, що наробили ... Сподіваюся Бог вам пробачить, бо я ніколи пробачу... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 48 49 50 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оновлені почуття, Ірина Айві», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оновлені почуття, Ірина Айві"