Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"

Залишок канікул Аліна провела за роботою. Вона перемістилась з лавки додому і розробляла нові аромати та відтінки. Виготовляла замовлення і поповнювала запаси,а також насолоджувалась тишею.

Влитись у темп навчання для неї було неймовірно важко. Вона боялась побачити в академії купу зневажливих поглядів, очікувала почути пересуди за спиною, і зовсім не хотіла зустрітись з своєю заклятою подружкою Ліневейн.

Перспектива вв'язатись в чергову перепалку її зовсім не радувала.

Більшість предметів Аліна просиджувала. Вони були нудними, а інформація яку на них подавали давно відомою. Більш цікавими для неї були пари з професором Кітером. В цьому півріччі він показав їм військовий напрямок з нової сторони. І вперше відчинив для них двері в операційну. Звісно оперувати за стіл їх поки що не пускали,зате вони змогли на яскравому прикладі спостерігати за  тим, як правильно повинні виконуватись маніпуляції.

Додаткові заняття з Кітером  перевершили всі очікування. Професор вів себе зовсім інакше,він пояснював, розтлумачував кожну деталь,вчив Аліну  прораховувати все до дрібниць.

Того дня вона прийшла на заняття зовсім не в гуморі. Одногрупникам з військового напрямку не сильно подобався підвищений інтерес Кітера до її особи,про що вони і поспішили повідомити Аліні. Втрачати товариські стосунки ще і з ними вона не хотіла,але як правильно владнати конфлікт також не знала.

-"Сьогодні ти запізнилась."- сказав Кітер готуючись  до заняття.

-" Чому саме я?"

-" Що?"

-" Чому саме я ходжу на додаткові?"- вперше задала це питання Аліна.

-" Ти досі не зрозуміла?"- Кітер розкладав на робочому столі предмети для тренувань.

-"А як я мала зрозуміти?"

-" Все просто,ти мені сподобалась. У тобі присутній вогник,інтелект, рішучість,хватка. Ти вмієш тримати себе в руках, вміло керуєш емоціями.Ти старанна, а головне ти думаєш не так як ми. Я чудово знаю,що ти не з Древендума, я знаю як ти сюди потрапила. Не потрібно зайвих слів,просто довірся моєму передчуттю. Обточений діамант дорожче продається,а я хочу допомогти тобі обробити всі межі твого потенціалу."

Аліна мовчки слухала і розуміла логіку Кітера. Вона і справді значимо відрізнялась способами мислення від однокурсників, адже в її пам'яті чудово вмісьились знання  сучасної медицини, а володіючи ними і магією вона могла зробити набагато більше. Вона більш чітко знала,що вона хоче,яку маніпуляцію вона хотіла виконати, наперед розуміла що хотіла бачити і якого результату добитись.

-" Вперед."- спокійно сказав Кітер завершивши  розставляти предмети на столі.

Аліна зосередилась і як  завжди почала  проводити енергетичну лінію між предметами. Завдання полягало в тому,щоб провести енергію рівним не тремтячим потоком,неторкаючись речей. Та поки що вона постійно провалювалась на фінішному відрізку,намагаючись пройти між близько майже впритул протягнутими нитками. Вона повільно направляла потік і коли опинилась перед даним етапом завмерла,видихнула, і обережно пустила його вперед. Тонка лінія енергії прослизнула між нитками не торкнувшись їх. Аліна застрибала на місті невірячи своєму щастю.

-" Ну нарешті. Я вже думав ти вічно топтатимешся на цьому місці."- сказав задоволений Кітер.

-"Це всього-на- всього п'яте  заняття."- невдоволене насупилась Аліна.

-" Це майже місяць часу витраченого на твоє навчання. І це було найлегшим з завдань, такими темпами ми не сильно зможемо розігнатись."- сказав Кітер.

-" Тоді не тратьмо час на балачки,а розпичинаймо наступний етап."

-" Ось за що ти мені подобаєшся."- усміхнувся Кітер і швидко прийнявся розставляти предмети у іншому порядку. 

Аліна уважно розглянула предмети. Тепер нитки розмістили таким чином,що зараз вони були вигнуті у формі гаку.

-" Суть вловила?"

-"Так."

-"Працюємо."- сказав самовдоволено Кітер і продовжив спостерігати за Аліною єдиним оком.

З кожним заняттям Аліні ставало дедалі легше використовувати магічний ресурс, вона нарешті зрозуміла,як приєднувати стихію повітря до магічного потоку і тепер вміло цим користувалась. Друге завдання Кітера пало до її ніг з другої спроби.

-" Готово."

Кітер задоволено вишкірився.

-" Що слідуюче?"- спитала Аліна.

-" На сьогодні відпочинок. Але попрошу прийти тебе завтра."

-" Постараюсь прийти."

Вона не сильно горіла бажанням приходити  та їй було цікаво що саме приготує для неї Кітер. Стоячи вже біля виходу Аліна озернулась і подивившись на професора запитала те,що давно ятрило її душу.

-" А що з Ліневейн?"

-" З ким? З Ліневейн? Ааа, з нею все в порядку.Справу звичайно,що зам'яли та їй добряче влетіло від брата."- усміхнувся Кітер.

-" Ви справді думаєте,що після такого вона заспокоїться?"

-" В жодному разі. Такі як вона не вміють відступати. Саме тому тобі і потрібно завтра прийти. На тебе очікуватиме дуже важливий урок."

-" Я прийду..."