Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

       - Віолето, доню, ти знову все наплутала, - сказала старенька хрипким голосом, що нагадав охоронцеві, скрип пінопласту. – Це – «Ліхтар кохання».

    - Мені однаково, аби нам заплатили, - сказала доня. Охоронець припустив, що їй таки ближче до сорока п’яти, ніж до двадцяти п’яти. – Або Ви нас впускаєте, і ми прикрашаємо приміщення бару до ювілею вашої фірми, або ми йдемо геть і не повертаємо вам завдаток!

      Охоронець не любив витрачати гроші марно:

     - Але мене про вас не попередили!

     - А Ви зателефонуйте тОму своєму пану Сергію та запитайте, чи він готує щось до ювілею? І, - додала Віолета, - раджу записати цю розмову. Бо він мені здався схожим на п’яничку, що всі вечори проводить за декількома келихами міцних напоїв. Всі чоловіки, - повідомила вона свою матусю, - рідкісні дурні та дикуни. А, ще – збоченці, - охоронець сіпнувся. - Добре, що я позбулася свого Едіка вчасно.

    Матусі дуже кортіло стукнути свою донечку, але вона стрималася. Знервований охоронець зателефонував босу та описав ситуацію.

     - Моє замовлення? – Здивувався пан Сергій. - Так, це – правда. У нашої фірми ювілей, - підтвердив його голос.  - Так, я цілком впевнений. Але, заради Бога, залиш мене у спокої!

     - Проходьте,  – зніяковів охоронець. А Фані його стало майже шкода. – Ось сюди, тут у нас бар.

      Молодша та старша пані поставили свої коробки на столи та почали витягати з них різні прикраси.

     - Хочете допомогти? – Запитала молодша, зав’язуючи своє довге пряме руде волосся у неохайний хвостик, у збентеженого охоронця. – Тоді підтягнуть цей стіл і допоможіть повісити гірлянди…, - охоронець зник.

     - Ти був би дуже жахливою дружиною, - сказала старенька голосом Фані, надягаючи гумові рукавиці, щоб не залишати відбитків. Вона сподівалася, що червоні цятки зникнуть надзвичайно скоро.

     - Натомість, я стану дуже чарівним чоловіком. – посміхнувся Павло, натягнув гумові рукавиці та почав витягати різні прикраси зі своєї коробки. Хакер пана Кестрела попередив, що йому потрібно десь десять хвилин записати, як Фані та Павло прикрашають бар, щоб охоронець не здогадався, що камери хакнули, а відео запускають по колу.

     Через одинадцять хвилин, Павло вийшов до коридору, і почув злісний голос тітки Купер:

     - Зараз бовдуре, давай зараз.

     Павло кивнув Фані, і вони рушили на пошуки скарбів, вірніше цінної інформації.

     Квест розпочався з кімнати із сейфами - вона була якнайдалі від бару. Павло легко відчинив двері. Але зазирнути до комірок вони не могли – там ще додатково були коди. Тож, наречені витягли лише три договори (це з тих, де вони побачили, через камери відеоспостережання, коди): із бідною потенційною нареченою; із потенційним багатим нареченим; із потенційним бідним нареченим. Фані хотілося звільнити Оксану від договору, але це - було небезпечно. Зрештою, Павло та тітонька Квітка переконали дівчину, що зможуть витягнути Оксану іншими методами.

      Потім вони відправилися до кабінету помічниці. Це - було дивно. В кабінеті стояли самі лише голі меблі. В ноутбуку нічого цінного не було: ігри, з соціальних мереж – лише сторінки шлюбної агенції. Вірніше її реклама, а з особистої переписки лише прохання потенційних клієнтів призначити зустріч в агенції.

       - А тут, здається відділення для потенційних наречених, - витягла Фані поличку та зойкнула. – Або я здуріла, або тут була інформація на папері, яку вкрали!

     Вони вдвох все уважно перевірили. Схоже, якщо помічниця і мала якісь паперові документи, то вони (документи) таємничим чином розчинилися.

     - Пане охоронцю, - пришкандибала старенька до вестибюлю. – Чи не могли б Ви нам допомогти? Мені руки не піднімаються, повісити гірлянду до стелі, а?

      Охоронець вилаявся, але лише собі під ніс та рушив за старенькою. Потім він допоміг цій дивній високій пані, із приємним низьким голосом, підвісити гірлянду. Зараз ноги високої пані видавалися долові звабливими. Якби не присутність старенької матусі, охоронець вже почав би пускати бісиків Віолеті.

    - Здається, - сказала Фані, - він на тебе запав.

    - Ніби я й так мало страждаю у цих незручних панчохах та клятому макіяжі! – Заскиглив Павло.

    В кабінеті пана Сергія не було нічого цікавого, окрім сейфу.

     - Хтось знає його код? – Запитав Павло у повітря.

     - Спробуй дату відкриття агенції, - запропонувала наречена. Павло підняв брови та ввів відповідну дату. Сейф, якби це не звучало занадто містично, відкрився.

     Павло та Фані з надією зазирнули до темної пащі сейфу та виявили там… самі лише банальності: стоси гривень, стоси Євро, стоси доларів США, пляшку ірландського віскі, з якого залишилося десь п’ятдесят мілілітрів і…. все.

    - Ну, принаймні ми знаємо що він схильний до пияцтва, - зауважила Феофанія. – Ну і, або він пограбував банк, або справи у них, принаймні нещодавно, йшли добре.

     Павло відчинив НЕ КЛЮЧЕМ кабінет пані Швець та пропустив наречену уперед. Фані зойкнула.