Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - Тільки не кажи, що там знову мертве тіло, - тремтячи сказав Павло.

     - Ні. Лише майже порожня пляшка з-під бренді.

     - Схоже, - зауважив Павло, ставлячи автономний ліхтар, щоб не вмикати центральне світло, – вони скоро збанкрутують через пияцтво. Шукай паперові документи, я - у ноутбуці.

     Паперових документів тут теж не було, хоча деякі ящики і були позначені: «Мої українські наречені»,  «Мої іноземні клієнти», «Невибагливий ескорт», тощо.

     - Ти диви, - сказав Павло, - тітонька Квітка, на щастя, все ще під прикриттям.

    Хлопець детально перевірив історію «Генрієтти Форд», але ніде не було позначено, що це - не її справжнє ім’я, або щось на кшталт. Потім, він завантажив базу потенційних наречених та наречених. А тоді, за вказівкою Фані, бухгалтерські та податкові документи, що були в ноутбуці.

    - Важкий вечір, - сказала старенька охоронцеві, який насолоджувався вечором п’ятничної комедії. – Може, ви подивитеся, що ми з донькою створили? Ні? Ну тоді, передайте цей рахунок своїм роботодавцям.

     - Мамо, - сказала висока донька, - не відволікай пана охоронця від його важкої праці. Дякую, що допомогли! О, перевірте, що у нас порожні коробки, - відчинив Павло свою коробку. Охоронець перевірив, та відпустив їх обох, з Богом. Йому було цікаво подивитися комедійне шоу, але ж у Віолети були такі спокусливі груди…

   - Чорт! Панчоха сповзла! Як ви їх носите?! Як же важко бути жінкою! – Заскиглив Павло.

   - І це ти лише один вечір - жінка, - посміхнулася противна наречена. Вони завернули за ріг. Перевірили, чи не залишили слідів та хвостів. Ніби – все чисто. – У мене є мотузка, спробую підв’язати тобі панчоху, - сказала Фані.

    - Краще не треба, - зупинив кохану Павло, а тоді кинув картонну коробку на тротуар та поцілував свою наречену.

     - Ви там ще живі? – У вухах майбутніх молодят пролунав злісний голос тітки Купер. – Бо, судячи з того, як ви хрипите, у вас напад астми.

     - Ми лише радіємо, що вдало вломилися в чужий офіс, - спробував пояснити Павло.

     - Радітимеш завтра, коли вони не порушать кримінальну справу за незаконне проникнення, - заявила підступна старенька.

     - Тітонько, вмієте Ви підбадьорити. Я тепер всю ніч не спатиму.

     - І я, - зойкнула Фані.

     - То йдіть до дому!

     Старенька мешканка першого поверху із здивуванням побачила, як висока струнка пані та її стара супутниця весело попрямували до ліфта.

     - Доброго вечора, - сказали обидві та поїхали вгору. Старенька похитала головою. Вона знала, що хлопець з четвертого поверху трохи дивний, але ж не на стільки. А його стара тітка, схоже сильно схудла.

     - То, що там трапилося? – Запитала тітка Купер Павла та Фані, які скинули картонні коробки прямо у коридорі.

     - Інформації на папері немає. Або її не було, або її знищили, - сказала Фані.

    - А електронна тут, - сказав Павло, простягаючи тітоньці флешку. Тітонька Квітка флешку вставила до ноутбука, а тоді запитала майбутню племінницю-онуку:

    - Фані, а чому це у тебе фіолетова помада на шиї? Чи це – фіолетові синці?

    Фані почервоніла, а Павло зірвав із себе ту дурну руду перуку.

    - Тітонько Квітко, ніби Ви ніколи не були молодою, - обурився Павло.

    - Звичайно була, - відрізала старенька. - Але не порушувала громадський порядок.

    - Ми теж не порушували, - пояснив Павло. – Там було нуль людей і ми лише поцілувалися.

    - Це – ваші справи, я до них не лізтиму. Але, заради Бога, прийміть душ, бо у вас дійсно кумедний, чи лише театральний вигляд.

      Павло не міг зрозуміти, чому жінки готові терпіти на своєму обличчі весь цей  «макіяж», який кусався, щипався, та був геть неприємним. Хоча, можливо, це лише його шкіра була занадто делікатна. Хлопець вийшов з ванної, одягнений у світлі шорти та футболку, де був зображений Володимирський Собор. Його Фані сиділа на дивані, вдягнена у натуральний сарафан у квіти та мала на голові тюрбан з рушнику. Дівчина з тіткою Квіткою, вивчали записи з ноутбука.

    - О, добре, що ти повернув собі своє справжнє обличчя, - посміхнулася наречена. – Бо у базі пані Швець дуууже багато доволі симпатичних мільйонерів. Сідай поруч, - вона поплескала диван біля себе, - та тримай мене за руку, я сказала за руку, а не за талію. Ну, добре, поки тітонька Квітка вдає, що не бачить, що ти робиш, можеш мене обіймати. Бо тут бачиш, мільйонер із трьома мільйонами, а цей, - вона тицьнула, - має цілих чотири. Як гадаєш, моїй мамі вони сподобалися б? До речі, вона телефонувала сьогодні та запитувала, чи я не знайшла нову роботу. Я сказала, що в процесі.

    - Феофаніє, я розумію, ти ображена на свою маму, але може ми повернемося до абсолютно буденних справ? Що ви з тітонькою знайшли?

     - Іноземці сплачували за договорами лише раз, принаймні за тим договором, що ми знайшли. Той потенційний наречений заплатив двадцять тисяч Євро. Ми передивилися його по базі пані Швець. У нього на рахунку, станом на 01 червня 2016 року лише 987 765 Євро, але у нього мережа кав’ярень. А от бідні українці спочатку мали сплатити аванс, вона – одну тисячу доларів США. А він півтори тисячі. А потім, протягом пів року до тридцяти тисяч доларів США, або Євро.