Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

необхідні рослини, які виробляли кисень, стояли вздовж стін

коридорів і набували нездорового жовтуватого кольору. Багато

коридорів залишилося без світла, а автоматичні люки

відкрутили вручну і розклинили — тож, якщо в одній частині

станції раптово впаде тиск, він упаде й у багатьох суміжних

секціях. Ті кілька людей, на яких вони наштовхнулися, або

уникали

їхнього

погляду,

або

витріщалися

на

них

з неприхованою ворожістю. Голден уже шкодував, що не ніс

зброю в руках, а тримав її у прихованій кобурі на попереку.

— Хто контактна особа? — пошепки спитала Наомі.

— Га?

— Підозрюю, у Фреда є тут свої люди, — вона відповіла

впівголоса, водночас посміхаючись і киваючи гурту, який ішов

повз. Ніхто з них не приховував зброї, хоча здебільшого вона

була для порізів і ударів. Їхні очі оцінювали її у відповідь.

Голден засунув руку під куртку ближче до пістолета, але

чоловіки пройшли мимо і лише кілька разів озирнулися, перш

ніж повернути за ріг та зникнути з виду.

— Він не призначив нам ні з ким зустрічі? — закінчила Наомі

нормальним голосом.

— Назвав кілька імен. Але зв’язок із цим супутником був таким

уривчастим, що він не зміг...

Голдена обірвав гучний вибух з іншої частини порту. За ним

зчинився ґвалт, який поступово переріс у людські крики.

Нечисленні люди, які були з ними в коридорі, почали бігти: деякі — до шуму, але більшість — від нього.

— Може, нам... — Наомі проводжала поглядом людей, котрі

бігли на галас.

— Ми тут, щоб дізнатися, що відбувається, — відповів

Голден. — Тому ходімо подивимось.

* * *

Ганімедового порту, але їх рятувало те, що продовжували йти на

звук разом з дедалі сильнішим потоком людей, які бігли

у тому ж напрямку. Якийсь час поруч біг високий, кремезний

чолов’яга з червоним ірокезом. У його руках було по чорній

металевій трубі. Він вишкірився в бік Наомі та простягнув їй

одну. Вона відмовилася.

— Зара’ буде бляцький празник, — крикнув той акцентом, який

Голден не зміг упізнати.

Другу трубу він простягнув Голдену.

— Який саме? — спитав Голден, беручи трубу.

— Бляцькі гади швиргають провізію, а пролам тре’ ще

й віджимати, шо? Та хер вам під носа, ви вафели кінчені!

Червоний Ірокез завив і трусонув трубою у повітрі, а тоді

прискорився та зник у натовпі. Наомі засміялася й завила йому

вслід. Коли Голден поглянув на неї, вона просто усміхнулася

і сказала:

— Це заразно.

За останнім поворотом коридору було ще одне велике

складське приміщення, котре мало вигляд майже один в один

як те, де заправляли Супітаяпорни, хіба що зараз набите

розлюченою юрбою, яка насувалася на док завантаження. Шлюз

доку був зачинений, і невелика група портових охоронців

намагалася втримати натовп. Коли прибіг Голден, охоронці все

ще залякували натовп тазерами й електрокийками — але

напруга та невдоволення зростали, і було зрозуміло, що це не

триватиме вічно.

Попереду стояв ряд копів за наймом зі своїми несмертельними

засобами залякування, а за ними — купка чоловіків у чорних

костюмах і практичному взутті. Зі своїми дробовиками вони

справляли враження людей, які зроблять усе, що їм накажуть.

Отже, корпоративна служба безпеки.

Голден оглянув приміщення, і все стало зрозумілим. За

наглухо зачиненим шлюзом доку завантаження залишався один

із небагатьох корпоративних вантажних кораблів, набитий

залишками їжі, відібраної у Ганімеда.

А з іншого боку — голодний натовп.

Голден пригадав, як намагався вирватися з казино на Еросі, коли встановили режим захисної ізоляції. Згадав розлючений

натовп, який стояв проти озброєних людей. Згадав крики

і запахи крові та кордиту. Швидше, ніж усвідомив власний

вибір, Голден уже проштовхувався до переднього краю натовпу.

Наомі йшла