Читати книгу - "Повноліття на все життя , Стася"

                                Рішення Аліси

Аліса стояла на порозі, поглядом оглядаючи темні коридори замку, які колись були її домом. Її серце билося швидше, але її рішення було остаточним. Вона не могла більше залишатися тут, серед тих, хто або хоче її використати, або боїться її сили. Клан розпадався на частини, і її місце в ньому вже було під питанням. Це стало важким ударом для її гордості, але вона знала, що залишатися тут означало б втрачу свою власну суть.

Сили, які вона здобула, дозволяли їй рухатись вперед, не озираючись назад. Вона була готова прийняти цей шлях, але тільки сама. Без підтримки, без амбіцій інших вампірів. Вона мала свій власний шлях, свою власну мету.

— Я не можу залишатися тут більше, — прошепотіла вона, усвідомлюючи, що її вибір не залишає місця для сумнівів. — Мені потрібно вирушити далі.

Ліам спостерігав за нею здалеку, знаючи, що цей момент неминучий. Її рішення стало завершенням чогось більшого, ніж просто розпад клану. Це було початком нової ери для Аліси, ери, де вона вже не потребувала нічого і нікого, щоб довести свою силу. І хоч у його серці залишалося місце для надії, він розумів, що їхній шлях, мабуть, розійдеться.

Аліса підійшла до виходу, її кроки були тверді і рішучі. Вона зупинилася на мить, почувши шепіт за спиною. Це був голос, що звучав у її голові, знайомий і сильний. Ліам. Він не говорив нічого, але вона знала — його слова та емоції йшли до неї в серце.

— Алісо, не йди, — прошепотів він, наближаючись до неї. — Ми могли б залишитися разом.

Аліса подивилася на нього, і в її очах було багато невимовлених слів. Вона не могла залишити його, не могла жити в тіні його почуттів. Але вона не могла залишити і себе, свою силу, свій шлях. Вона повинна була це зробити.

— Я йду, Ліаме, — відповіла вона тихо, — але це не кінець для нас. Це просто новий початок.

І з цими словами вона розвернулася і вийшла з замку. Її образ розтанув у темряві ночі, але її присутність залишилася в кожному кутку, в кожному відлунні, що залишилося після її кроків.

Аліса залишила клан позаду. І хоча її серце билося в ритмі невідомого шляху, вона відчувала в собі силу і рішучість, якими ніколи не володіла раніше. Тепер вона була не просто вампіром, а тією, хто мала свою власну мету, свою власну долю.

---

Аліса вирушила, залишаючи все, що було колись важливим, і відкривала новий шлях для себе, шлях, де не буде вже ні чого і нікого, хто міг би обмежити її свободу.