Читати книгу - "Повноліття на все життя , Стася"

                                        Рік по тому

Минув рік, і за цей час багато що змінилося. Аліса була іншою. Вона не просто стала сильнішою — вона була нестримною, не підвладною жодним силам, навіть самим вампірам. У світі, де інші починали її бояться, вона сама стала символом сили й незалежності.

Життя без клану було для неї новим випробуванням, але вона навчилася використовувати кожен момент для своєї вигоди. Протягом цього часу Аліса вивчала темний світ вампірів, створюючи нові зв’язки, розвиваючи свої здібності і зрештою стаючи важливим гравцем у вампірському суспільстві. Вона отримала інформацію про слабкі місця тих, хто раніше був їй ворогом, і вирішила скористатися цим.

Але цей рік приніс і нові виклики. Відсутність клану позначилася на її самотності. Вона була вільною, але ця свобода мала свою ціну. Аліса не мала того, що була колись частиною — підтримки, певної стабільності в середовищі вампірів. Тепер, кожен її крок, кожне рішення було лише її власним вибором.

Та була одна річ, яка залишилася незмінною — це пам'ять про Ліама. Її серце, хоч і зміцнилося, все ще трималося за ці відносини, які так швидко обірвалися, коли вони зрозуміли, що їх шляхи розійшлися. Вона часто згадувала його, але знала, що, залишившись з ним, вона б не могла розвиватися. Вони мали занадто багато різних шляхів, і, хоч це було важко прийняти, але це була правда.

Аліса стала впливовою особистістю серед інших вампірів. Вона не мала клану, але їй не потрібно було цього для досягнення своєї мети. Вона знала, що може стати частиною чогось більшого.

Нічого не могло зупинити її. Вона відчула це, коли випадково натрапила на невелику групу вампірів, які намагалися підкорити її нові території. Вона не прагнула битися, але розуміла: якщо не зараз, то ніколи. І так, у серці темного лісу, знову звучали її кроки, що ставали все більш могутніми.

Вона знала, що її місце серед них — не просто як вампіра. Вона була особливою, вона була тим, що змінило їхній світ. Вона більше не була просто частиною клану чи підконтрольною комусь. Вона була сама собою — наймогутнішою, найсильнішою, і вона вже не збиралася зупинятися.

Аліса посміхнулася, знаючи, що, незалежно від того, куди її приведе цей шлях, вона завжди буде на чолі своєї долі.