Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Мері

Вечір був наповнений сміхом і гучною музикою, але для мене все це було ніби фоном. Я сиділа серед друзів, спостерігаючи за грою, що розвивалася перед моїми очима. Всі були розслаблені, веселі, але в повітрі відчувалася якась напруга.

Гра була не просто розвагою — вона виявилася інструментом, який дозволяв нам дивитися на наші почуття і переживання з іншого боку. Ми всі сиділи за столом, готові до того, що може статися далі. І як тільки ведучий задав питання, все в кімнаті затихло.

— Хто з присутніх подобається тобі найбільше?

Це питання відразу привернуло увагу всіх.

Стів

Вечірка набирає обертів, і ведучий гри піднімає картку з черговим питанням. Моє серце стукає швидше, коли я чую, що питання адресоване Максу.

— Хто з присутніх подобається тобі найбільше? — голос ведучого звучить як вирок. Усі навколо замовкають, погляди спрямовані на нього. Я бачу, як він на мить завмирає, неначе його слова можуть змінити щось важливе.

І ось це відбувається.

— Емма, — його голос лунає чітко й упевнено.

На якусь мить здається, що час зупиняється. Потім починається справжня буря: вигуки, оплески, здивовані й радісні вигуки друзів. Я зриваюся на ноги і кричу:

— Так тримати, друже!

Бачу, як Емма червоніє, як її очі виблискують від хвилювання. Вона теж витягує своє питання, і моє серце завмирає. Ведучий читає:

— Поцілуй людину, яку хочеш бачити поруч із собою.

Здається, що всі завмирають в очікуванні. Я краєм ока помічаю, як Мері стискає мою руку — їй так само цікаво, що буде далі.

Емма робить крок уперед. Один. Другий. Вона зупиняється перед Максом, і в цей момент я розумію: це доля. Вона дивиться йому в очі, і в її погляді немає сумнівів.

І ось — вона цілує його.

Натовп вибухає оваціями. Я починаю плескати в долоні, підстрибуючи від радості. Люди кричать, свистять, сміються. Я бачу, як Мері тримає руки на грудях, усміхаючись щиро і тепло. Це той момент, про який ми всі мріяли. Вони разом. Нарешті разом.

Мері

Цей вечір — один із найкращих у нашому житті. Я бачу, як Макс і Емма стоять поруч, обіймаючись, не ховаючи більше своїх почуттів. Вони завжди були такими впертими, але цей момент змінив усе.

Я кидаюся до Емми, обіймаю її і сміюся.

— Ти ж розуміла, що так і буде? — питаю я, і вона сміється, схвильовано киваючи.

Макс отримує дружні поплескування по плечу від друзів. Стів обіймає його, розсміявшись:

— Брате, ну ти й змусив нас понервувати! Але це було круто!

Уся кімната наповнена теплом, щирою радістю. Люди підходять, тиснуть руки, обіймають. Це наче фінал ідеальної історії кохання, але насправді це тільки початок.

Я дивлюся на них і відчуваю — іноді доля сама знає, коли настав час для справжнього кохання.