Читати книгу - "Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан"

-Давай його сюди! - крикнув один із лазутчиків - він узяв Реніфата з рук Джилліана, і помістив його на круп коня. Сам Джилліан у цей час підбіг до іншого вершника, і той, подавши йому руку, міцно схопив його, Джилліан успішно сів на коня.

-Вперед!!! - крикнув Джилліан. Вершники тут же наказали своїм коням зрушити з місця, проте Мортібор був занадто поруч, він знову замахнувся своїм мечем, готуючись завдати разючого удару по мисливцях, всього б секунда, і всі вони б стали черговими жертвами Тихого вітру смерті, однак коні вершників різко зрушили з місця і помчали на повну силу якомога далі від цієї фортеці. Мортібор, незворушно дивився на коней, що віддалялися вдалину.
 

Часу у вершників залишалося небагато, вони скакали щодуху, щоб якомога швидше доставити мисливців до Штабу в Грейсбурзі. Приблизно через годину вони нарешті під'їхали до околиць міста. Вони минули північні ворота, а потім під'їхали безпосередньо до самого Штабу і висадилися зі своїх коней у Штабній стайні. Джиліан зліз з коня першим.

-Давайте його сюди! - вигукнув Джиліан - лазильники передали пораненого Реніфата в руки Джиліану, а потім злізли з коней самі. Джиліан поспішив якомога швидше доставити Реніфата до Штабу, увійшовши до гостьової зали через чорний хід. У цей самий час із їдальні поверталися Бетфорд, Кліффорд і Фоллар. Вони побачили задиханого Джиліана, який тримав у руках Реніфата, і одразу кинулися до нього на допомогу.

-Що сталося?! - схвильовано промовив Бетфорд.

-Ми були в замку... Шпигували за ватажками ордену, і тут бочка впала... Вони це почули і послали за нами якогось сильного темного лицаря, Мортібор, здається...

-Чорт... - сказав Бетфорд, а потім різко повернув голову - Фоллар, негайно доповісти про все, що сталося Белліану, він нехай у свою чергу розповість про це Голларду.

-Мати... - сказав Фоллар, ненадовго затримавшись і дивлячись на змучене обличчя свого соратника - бідний Реніфат!

-Ти чув, що я сказав?

-А, так... Так точно! - схаменувся Фоллар, а потім побіг сходами на третій поверх, прямо в покої Белліана.

Кліфорд у свою чергу підійшов ближче до Джиліана і вирішив придивитися до поранень Реніфата.

-М-да, відлупцювали його і справді жорстко, - сказав Кліффорд, - не знаю, чи виживе він.

-Виживе, - рішуче відповів Бетфорд, - він точно не помре сьогодні, я цього не дозволю.

-Потрібно віднести його в лазарет, як можна швидше! - вигукнув Джиліан, ледь встигнувши перевести подих.

-Неси його в лазарет на другому поверсі, - сказав Бетфорд, - і простеж, щоб лікар про нього подбав. Кліфорд, ти йди разом з Джиліаном! - додав Бетфорд - а я в цей час подбаю про те, щоб Реніфатом зайнялися найкращі лікарі Штабу.

Кліффорд мовчки кивнув головою, а потім пішов слідом за Джиліаном, який поспіхом піднімався сходами на другий поверх, несучи Реніфата в лазарет. Пройшовши довгим коридором і увійшовши в кімнату ліворуч, мисливці опинилися в самій лазареті. У ній було кілька вікон, лікарняні ліжка, а поруч з ними стояв стіл, за яким сидів штабний лікар. Він був одягнений, як личить всім лікарям: у чорну вільну накидку, поверх неї була сумка, в якій знаходилися різні трави, зілля та інструменти для хірургічних операцій. Як тільки він побачив мисливців, що увійшли до лазарету, він одразу встав зі столу, а потім поспішно попрямував назустріч мисливцям. Джиліан в цей час підійшов до найближчого ліжка і поклав Реніфата на нього. Лікар також підійшов до ліжка, потім зняв з Реніфата всю броню і розстебнув сорочку, оглядаючи поранення.

-Пресвята мати Беренберга, - здивувався лікар, дивлячись на поранено тіло Реніфата, - хто його так побив?

-Темний лицар, - відразу сказав Джиліан, - скажіть, лікар, ви зможете з цим щось зробити?

-Навіть не знаю, що вам сказати, - сказав лікар, - рани у нього досить глибокі, серйозні, не кожен день до мене приходять з подібними пораненнями, хоча за своє життя я бачив багато чого, - лікар уважно оглянув рани на спині Реніфата, які рясно кровили.

-Йому потрібно зупинити кровотечу, негайно, - сказав лікар, а потім повернув голову в бік Джиліана, - будьте ласкаві, пане мисливець, допоможіть мені притиснути рану, руки останнім часом мене погано слухаються.

-А, так, звичайно, - погодився Джиліан, - він наблизився ближче до ліжка, а потім притиснув руками, одягненими в рукавички, рану на спині Реніфата, намагаючись тим самим зупинити його сильну кровотечу. Лікар у цей час швидко встав з ліжка, підійшов до столу, де відірвав побільше лляної тканини, повернувшись до Реніфата, він акуратно приклав шматок лляної тканини до місця поранення, звідки йшла кровотеча, тим самим зупинивши її.

-Підтримайте його, - сказав лікар. Джиліан підняв Реніфата, а лікар в цей час обмотав тканиною місце його поранення вздовж спини. - Це зупинить кровотечу, однак цього буде замало, я нанесу на рану знезаражувальні мазі, щоб в кров не потрапила будь-яка інфекція. Потім напою його ліками, щоб полегшити біль... Але, скажу вам чесно, при таких серйозних пораненнях, навіть це не гарантує йому життя.

- Чорт... - вилаяв Джиліан.

Весь цей час позаду нього стояв Кліфорд і мовчки спостерігав за всім, що відбувається, однак, побачивши пригніченого Джиліана, підійшов до нього.

-Реніфата не вперше поранили, - сказав Кліффорд, - він досить стійкий хлопець, впевнений, він і цього разу встане на ноги.

-А що якщо ні? - сказав Джиліан - ти ж знаєш, що в нашій справі кожен день може стати останнім... До того ж, це ж я винен, що наполіг на спостереженні за ватажками ордена, коли ті обговорювали план.

-Тоді ми поховаємо його з почестями - серйозно відповів Кліффорд.

-Мда, спасибі, втішив, - стурбовано відповів Джиліан.

Кліфорд промовчав.

У цей час до кімнати різко увірвалися кілька мисливців, Бетфорд, Фоллар, а також саме керівництво Штабу, Голлард і Белліан. Вони підійшли ближче до ліжка, на якому лежав Реніфат.