Читати книгу - "Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан"

-Серйозні рани, - сказав Голлард, дивлячись на зблідле обличчя Реніфата, - бідний хлопець.

- Чорт, справді справа погана, - сказав Белліан, - але не будемо падати духом завчасно, думаю, шанси на його порятунок ще є.

Голлард підійшов до Джиліана, а потім сказав рішучим тоном:

- Лазутчик, ви змогли роздобути якісь цінні відомості під час вашого перебування в фортеці темного ордена?

-А... - немов перебуваючи в якомусь трансі, сказав Джиліан, а потім через кілька секунд отямив - так... Ми дізналися важливу інформацію...

-Відмінно, - відповів Голлард, - в такому випадку йди за мною, хлопче, обговоримо це наодинці.

-Але... А як же Реніфат? - запитав Джиліан.

-Не переживай, про нього подбають, - відповів Голлард, а потім звернувся до командира: -Белліан, вирушай до лікарні святої Міллісії, знайди там найкращих лікарів і приведи їх сюди, скажи, що це доручення від Імені верховного мисливця. Нехай вони займуться хлопцем.

-Так точно! – відповів Белліан.

-Ходімо – сказав Голлард, звернувшись до Джиліана – а потім вони обоє залишили межі лазарету і попрямували до покоїв Голларда.

-Ось чого нам коштувала ця справа, зараза... - вилаявся Бетфорд.

-У нас така робота, Бетфорд, якщо ти не забув, - відповів Белліан, - і потім, завдяки старанням твоїх людей, ми тепер зможемо дізнатися, що насправді затіяв темний орден. Твої люди заслуговують найвищої похвали.

-Знаєш, Белліан, - грубо відповів Бетфорд, - засунь свою похвалу собі в дупу... Все одно вам плювати на моїх людей, для вас це всього лише ресурс!

-Вони такі ж члени ордену, як і ти, Бетфорд, – сказав Белліан, – і ти, і вони повинні виконувати накази, беззаперечно! Так, звичайно, шкода, що так вийшло з хлопцем, але твої хлопці знали, на що йшли, так що мені більше нічого сказати! Розмова закінчена. Я піду, догляньте поки за хлопцем.

-Ось мудак... - вилаявся Бетфорд.

-Сподіваюся, Ренифат оговтається, - сказав Фоллар, - не хотілося б втрачати такого хорошого друга! Тим більше, що... Одного ми вже втратили не так давно.

-Ось саме, - сказав Бетфорд, - досить нам жертв. Сподіваюся, Белліан і справді приведе сюди найкращих лікарів, і вони зможуть залатати рани Реніфату і поставити його на ноги.

-Ця авантюра спочатку не здалася мені чимось хорошим, - сказав Кліфорд, - ризики були високі.

-Це точно, хай йому грець... У житті б не послав хлопців на це самогубне завдання, але начальство мене змусило, - сказав Бетфорд, - а тепер ми можемо втратити ще одного хорошого бійця, якщо все піде найгіршим шляхом.

-Час покаже, як буде, - сказав Кліффорд, - але, якщо він ще досі не помер, значить шанси на його порятунок ще є.

-Як там Реніфат, лікар? - запитав Бетфорд.

-Так, подивимося, - сказав лікар, прислухаючись до серцебиття Реніфата, - дихання важке... Він ледве дихає... Боюся, зараз він за крок від потойбічного світу.

-Гадство, - сказав Бетфорд, підійшовши ближче до Реніфата, присівши на ліжко поруч з ним, а потім сказав із сумом у голосі, - не смій помирати, хлопче, ти зрозумів? Ти молодий, тобі ще жити і жити на цьому світі, і вже точно ти не повинен помирати ось так... Борись... Борись з усіх сил, ти ж мисливець, і твоє полювання ще точно не підійшло до кінця!

Кліффорд в цей час підійшов ближче до Бетфорда і поглянув на обличчя Реніфата.

-Він хлопець стійкий, впертий... Кого хочеш до сказу доведе... Так що, я впевнений, смерть його так просто не забере.

-Сподіваюся, - ледь помітно посміхнувся Бетфорд.

У цей самий час Джилліан і Голлард перебували в його покоях.