Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

Однак ця надія захитується іншим чинником. Коли набута властивість є споріднена з властивостями вродженими, то вона стабілізується дуже скоро і зливається в одне гармонійне ціле з властивостями вродженими. Червоні квіти, схрещені з червоними, завжди дають лише червоних нащадків. У протилежність цьому, набута властивість, що НЕ є споріднена з вродженими (особливо, якщо є протилежна), стабілізується дуже довго і ніколи не зливається з вродженими в одне ціле. Нащадки від схрещення червоних квіток з білими давали протягом довгих поколінь несталих, різнокольорових нащадків.

Німці і москвини є наймолодшими націями в світі (про американську не згадуємо, бо вона щойно формується). Ще в VII ст. більшість німців не була християнами (а москвинів аж у XIV ст.). Обидва народи належать до кочово–мисливського культурного кола, якого ознаками, властивостями були жорстокість, хижацтво, матеріялістичний світогляд, релігійний фетишизм, нелюбов чи байдужість до землі, нерозуміння законів природи, а звідси і брак ідеї в її Творця. І ось народові такої духовости історія накинула християнство — релігію, що є цілковитою протилежністю, цілковитим запереченням всієї його духовости. Як схрещенці від червоної і білої квіток давали несталі, мінливі покручі, що протягом довгих поколінь не могли устабілізуватися, злитися в одне ціле, так і німецька духовість не злилася з християнством, а лише створила нетривкий КОМПРОМІС з ним. Цей компроміс не мав ще досить часу, щоб устабілізуватися, закріпитися протягом століть. Це і показали 1939–45 роки. Мабуть, для того треба 13 тисячоліть, до того ж сприятливих для християнізації умов життя. І це не є ніяким дурним вибриком гітлерівців, коли вони почали відроджувати старе германське поганство (ненацист ген. Е. Людендорф був його прихильником). Це був цілком природній для німців, для німецької нації їх рідний атавізм. Москвини ж навіть і компромісу з християнством не робили; вони просто обернули християнство догори ногами, наливши християнські норми своїм поганським змістом.

Але ж німці видали багато великих філософів, поетів, мистців, музик, які дали світові безперечно християнського духа твори; навіть видали великого реформатора Християнської Церкви — М. Лютера. Так! Але повстає питання, що його донині не висвітлили слов’янські науковці. Чи ті німецькі творці християнських творів дійсно були ЧИСТОКРОВНІ німці?

Вся східна територія сучасної Німеччини була заселена майже виключно слов’янами не лише за передісторичних, але й за історичних часів. Майже — значить, що між ними жило лише кілька малих германських племен. Аж до XVI ст. лунала там всюди (крім великих міст) мова слов’янська. На сучасній мапі Німеччини написані сотки слов’янських географічних назв. А скільки було змінено на німецькі? Напр., Ляйпциґ — Липське, Бранденбург — Бранебор, Грац — Градець і т. п. Навіть столиця Німеччини Берлін має не німецьку назву. М. Лютер, В. Моцарт, Й. Бах, Л. Бетовен походять саме з цих околиць. (М. Лютер народився в селі, що й нині називається Mokra). Мати Л. Бетовена була слов’янка на ім’я Кеверич.

Самі імена (згадані і багато інших) є дуже підозрілі щодо їхньої німецькости. Хто були з походження ті творці «німецької» культури? А скільки слов’янської крови є у власників чисто німецьких прізвищ? Сучасні прусаки мають на 90% слов’янську кров. Про все це див. в XXII розділі).

Слов’яни в Німеччині дають дуже добру ілюстрацію сказаного тут про спадковість неспоріднених властивостей, і домінантність.

Заселені слов’янами простори сучасної Східної Німеччини німці завоювали десь у X ст. Від того часу донині німці систематично і безоглядно німчили тих слов’ян. Всі школи, вся адміністрація, Церква і преса були в руках німців чи знімчених слов’янських «яничарів». Слов’яни боронили свою мову, звичаї і т. п., як лише могли. За 1000 років тої, понад всі пропорції, нерівної боротьби німці не змогли понімчити всіх. Ще й й сьогодні живуть у Східній Німеччині понад 150000 т. зв. лужичан–сорбів, оточені німецьким морем. Причини такої тисячолітньої витривалости і пояснює якраз генетика. Протилежність слов’янської і німецької духовости та більша (домінантна) сила слов’янської. При рівних фізично (політично) силах слов’яни були б послов’янщили німців (принаймі, мовно і почасти культурно).

Українська нація належить до рільничого культурного кола, притаманними властивостями якого є глибока любов до матері–землі, розуміння краси і законів природи, а звідси вдячність і подив їх Творцеві та філософія і релігія любови, толерантности, прощення і т. п. Всі ці властивості є первнями християнської духовости і культури. Як побачимо далі, українська нація є найстаршою з усіх європейських; набагато старшою за греків чи римлян. Та християнська духовість українців народилася, розвивалася і скріплювалася довгі тисячоліття ЩЕ ПЕРЕД народженням Христа. Можна сказати, що український нарід УЖЕ БУВ фактично християнським перед формальним охрещенням в 988 p., бо ж християнська релігія є надзвичайно глибоко СПОРІДНЕНА з духовістю дуже старого і дуже культурного українського (праукраїнського) народу. А як ми казали поперед, споріднені властивості дуже скоро зливаються в одне ГАРМОНІЙНЕ ціле з вродженими властивостями. І справді, історія підтверджує, що християнство прийнялося легко і дуже скоро поширилося на всіх просторах, заселених праукраїнцями. В одне гармонійне ціле злилася християнська релігія зі старою культурою праукраїнців–русів. Українська національна культура par exellence є культура глибоко християнська і має дуже глибокі 10000–річні корені в старезному 100000–річному українському чорноземі.

Це є повна, на всі 100%, гарантія, що ніякі чужі українській духовості впливи, хоч би вони й впливали сотки років, НЕ МОЖУТЬ скалічити безповоротно українську душу. Калічили нас москвини понад 200 років, але збуджений зі сну в 1917 році український ДУХ вибухнув з величезною силою, вибухнув з такою неймовірно величезною силою, що навіть ми самі не віримо донині, хоч є наочними свідками легендарних чудес, що їх довершила і довершує наша нація на наших підсліпуватих від рабства очах.

Таку–то — з погляду генетики — грає роль молода, не стабілізована, і стара, устабілізована, культура в житті нації.

XIII

КУЛЬТУРНА ЕЛІТА В МОСКОВЩИНІ

… Чьорт догадал мєня радітса

в Расіі с душою і с талантам!

А. Пушкін

Ми вже говорили, що московське дворянство складалося із змосковщених нащадків українців, татар, німців та прамосквинів (угро–фінів). Протягом кількох століть ця різнорідна кров змішувалася шляхом шлюбів. Прамосквини (угро–фіни), татари і німці належать до одного того самого культурного кола — кочово–мисливського, отже, ті три народи мали споріднену духовість, а тому їхнє кровне змішання дало стійкий, духово–культурний тип московської еліти XIII–XVIII ст. — тип, що його описали численні чужинці.

Далеко гірші наслідки дало «занечищення» українською кров’ю. Українська духовість є діяметрально протилежна фіно–татарсько–німецькій, і тому кровне змішання цих протилежностей дало нестійкий,