Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Темрява на світанку 📚 - Українською

Читати книгу - "Темрява на світанку"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Темрява на світанку" автора Джон Гендс. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 68
Перейти на сторінку:
схилив голову, а потім повернувся до британського аташе:

– Вітаю з прибуттям до нашої країни, бригадний генерале авіації.

– Зверни, будь ласка, увагу, Джеммі, – сказав Кемпбелл, киваючи на значок Красіна. – Парашутист, як Рон.

– На жаль, – сказав Красін, – зараз я просто писар.

– Не вірте йому, – озвався Веллс. – Я вважаю, ми з Колею – найкращі хлопці в Москві й нас лише двоє, хто не вживає алкоголю. Еге ж, Колю? Знаєш, Джеммі, чому б тобі не прихопити партнера й не прийти пограти в теніс проти Колі й мене?

– Мені ближче регбі, – відказав Кемпбелл. – Майже футбольне поле, але без усіх захисних перепон, які ви, американці, вважаєте такими необхідними.

Веллс розсміявся.

– Я бачу, Коля збирається встати рано-вранці й обіграти тебе. Гей, Колю, не будь таким серйозним, ми ж лише на вечірці.

– Пробачте, – сказав Красін. – Я думаю про інші речі.

– Що, є чутки про переворот? – запитав Веллс.

– Може дійти й до цього, – похитав головою Красін.

Джеймс дивився на нього.

– Господи, я вірю, що ти маєш саме це на увазі, але звідки тобі щось відомо, Колю? Чи ти не можеш нам сказати?

Красін роззирнувся довкола. Два десятки барвистих гуртків змінювалися у розмірах, мов амеби, коли від якогось із них хтось відокремлювався, а до іншого приєднувавсь у повільному танку коротких, нічого не вартих дипломатичних розмов.

– Можемо ми побути десь самі?

– Гадаю, посол не буде заперечувати, якщо ми підемо до його вітальні, – сказав Кемпбелл.

* * *

Кемпбелл стояв перед великим, різьбленим каміном, а Красін і Веллс сиділи по обидва боки від нього в блакитно-зелених дамаських кріслах. Красін крутив у пальцях свою склянку. Нарешті він підвів голову:

– Це не офіційно і я не маю ніякого підтвердження.

Веллс розуміюче кивнув.

– Але, – вів далі Красін, – ми одержали повідомлення, що батальйони стратегічних ядерних сил збираються присягти на вірність Українській державі.

– Хай йому чорт! – вигукнув Веллс. – Хоч які розходження мали ці негідники з вами з приводу поділу людей і обладнання колишньої Радянської Армії, вони погодилися, що всі стратегічні ядерні ракети залишаються під спільним командуванням.

Підхопившись на ноги, він вказівним пальцем тицяв у Красіна, немов саме Красін був у всьому винний.

– Білий дім натякав, що після розвалу Радянського Союзу ми бажаємо мати справу лише з однією ядерною державою й ця держава – Росія.

– Українці, які запускають міжконтинентальні балістичні ракети, – це для мене більш ніж серйозно, – завважив Кемпбелл.

– На щастя, – сказав Веллс, – це єдине, чого вони зробити з ракетами не можуть, вірно. Колю?

Красін змовчав.

– Послухайте, генерал Чурбанов урочисто заявив про це в парламентській Комісії з озброєння. В моєму кабінеті лежить копія його заяви. Ваші ядерні ракети мають більше електронних засобів захисту, ніж гріхів у новоорлеанської повії. Цілий букет кодів має бути введений вірними людьми тут, у Москві, в точно визначеній послідовності й протягом точно визначеного часу, інакше ті ракети не можуть бути запущені.

– Чурбанов – танкіст, – сказав Красін.

– Вам би не слід говорити нам, що генерал Чурбанов не розуміється на системі команд контролю вашими ядерними ракетами, вірно? – запитав Кемпбелл.

– Я сказав лише, що Чурбанов читав добре підготовлене резюме.

– А хто готував це резюме? – запитав Кемпбелл.

Красін вивчав свою порожню склянку.

– Коли націоналізм уперше почав штовхати Радянський Союз до поділу, – промовив він, – вище командування стало турбуватися, що українці, казахи й інші можуть заволодіти ядерною зброєю на своїх територіях. Бажано було, щоб вони знали, – ракети не можуть бути запущені без розблокування і пускових кодів, які відомі лише Москві. Тоді вище командування й зробило таку заяву.

– Ви хочете сказати, що Чурбанов брехав Парламентові? – запитав Веллс.

– Те, що говорив Чурбанов, більш-менш справедливе щодо нових ракет, які ви називаєте СС-24 та СС-25. Але в Україні є, крім того, 130 шахт базування СС-19.

– Господи, і вони не мають ніяких систем електронного захисту?

– Мають, але, боюся, системи не такі складні, так що їх можна виключити із заяви Чурбанова, – Красін важко зітхнув. – Було б нечесно з мого боку, якби я не сказав вам, Роне, що в Дніпропетровському центрі виробництва й удосконалення ракет знайдеться дві сотні інженерів, спроможних перенацілити ці ракети в обхід блокуючих механізмів.

– І запустити? – запитав Кемпбелл.

Красін кивнув.

– Боже милий! – вигукнув Веллс.

– Знаєте, – вів далі Красін, – я б не хотів тривожити вас. Повідомлення не підтверджені. Досі ми завжди вважали ракетні війська найнадійнішими в армії.

– Я ціную твою відвертість, Колю, – сказав Веллс.

Красін підвівся.

– Прошу мене вибачити, сьогодні ввечері лечу до Києва, щоб дізнатися, що там справді діється. Якщо виявиться щось серйозне, я вас повідомлю.

– Боже милий! – знову вигукнув Веллс, коли Красін пішов. Ходив кімнатою, мов боксер перед боєм за звання чемпіона. – Цим негідникам-українцям довіряти не можна.

Кемпбелл поклав руку на камін.

– Як один із кельтських диваків, я можу зрозуміти, що відчуваєш, опинившись у маленькій країні, поряд з великим, сильним сусідом. Але Україна не дуже маленька, вдвічі більша від Об’єднаного Королівства. І ми маємо власні, незалежні ядерні засоби стримування. Чому ж не повинна їх мати Україна?

– Тому, Джеммі, що після всього цього галасу про користь незалежности їхня економіка опинилася в болоті. В них немає, як у нас, традицій демократії. Це класичний сценарій їхніх давніх фашистських мрій виборсатись нагору.

– Фашистських?

– Так. Під шкірою вони фашисти. Хто були

1 ... 48 49 50 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темрява на світанку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Темрява на світанку"