Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

***

- Коліне, ти мене любиш? - заявила Сара, зустрівши брата, який прямував  на вахту, після того, як два дні поспіль відбував своє покарання. - Тоді обріж  мені волосся!

- Нізащо! Твої шикарні світлі локони? Я краще відгризу собі пальці!

- Мої колись локони тьмяні та брудні. У мене моторошно свербить голова, і я не можу більше доглядати за волоссям. Протирати лисину вологою ганчірочкою буде куди зручніше. Не дай мені зійти з розуму остаточно від відсутності засобів гігієни, зроби це!

- Ти ж жартуєш? Я готовий економити свій особистий пайок, аби моя улюблена кузина вимила голову.

- Ти найкращий брат! - з ніжністю посміхнулася йому Сара, і Колін мимоволі замилувався її чарівністю, поки що не наважуючись поговорити з нею про те, з ким же все-таки вона займалася сексом  і чи дійсно без насильства. 

   Але раптом у її обличчі щось різко змінилося. Схопившись за скроні, Сара почала кричати, ніби зсередини її розривав нестерпний біль. Впавши на землю, дівчина почала качатися, продовжуючи видавати нестямні звуки.

- Саро, - Колін злякано намагався зрозуміти причину, утримуючи її тремтячими руками.

Сару палив нестерпний біль, виїдаючи очі, залишаючи тільки думки про біль, і ні про що більше. Гострий спалах тривав всього кілька хвилин, але за цей час Сара встигла пройти сім кіл пекла, розгубивши свої сили до останньої краплі. Коли над нею схилилася Ешлі - Сара вже тільки стогнала, тремтячи всім тілом. У дворі зібрався цілий натовп, люди збіглися на крики Сари і Коліна.

І тут ... гомін  людських голосів несподівано перекрив шалений вереск, від якого похололи душі переляканих жителів, який пролунав за стінами форту, немов кричав величезний  хижий птах. Цей звук був не схожий ні на що, і жителі форту не могли його не впізнати. Потім крики розмножилися, кажучи про те, що їх видавала не одна, а вже декілька істот одночасно.

- Арахноіди! Прямо біля воріт!

Серед людей миттєво спалахнула паніка, і кожен став хапатися за зброю, займаючи позиції.

- Ні, вони на куполі щита! Вони повсюди!

У ворота форту раптом з розгону врізався бронетранспортер. Один раз, другий, залишаючи вм'ятини.

- У них нейтронна гармата! - пролунав десь крик Джареда, який виставляв  своїх бійців. – Відводьте людей в укриття!

- Мені ... потрібно ... звідси вибратися. ... Назовні. ... До нього, - пробурмотіла Сара, чіпляючись за Коліна скорченими пальцями. - Він хоче допомогти.

- Ні, до цих створінь ти більше не потрапиш! Їх мало і ми їх повбиваємо! - вигукнув Колін, намагаючись підняти сестру.

- Ти ... не розумієш. ... Я хочу ... до них. ... До Роба, - в її грудях щось рвалося та булькало, але Сара продовжувала відбиватися.

Поки озброєні люди шикувалися по периметру, стоячи в самому центрі двору, на відміну від усіх, Дон Кім зберігав незворушний спокій. Можлива атака схоже не особливо турбувала командувача фортом, його пильний погляд стежив за поведінкою дівчини. Іноді він неспокійно поглядав у бік свого сина, з яким йому довелося поділитися своїми припущеннями на рахунок Сари та арахноідів. Почувши, що можливо дівчина, яка йому дуже подобалася, пов'язана самими ніжними почуттями з їхніми ворогами, Бен впав у похмуру непролазну зневіру. І Дон побоювався, що від сина в такому його стані можна тепер очікувати чого завгодно.

Сару ж пожирав вже не тільки біль, на додачу вона стала відчувати ще й непереборну потребу побачити Павука, очі арахноіда. Ніби одного разу відчутий зв'язок повністю нею опанував. Вириваючись з рук Коліна вона вперто повзла до воріт.

- Вони не нападуть, вірно? - підійшовши до дівчини, Дон присів біля неї навпочіпки. - Адже вони прийшли за тобою, дитинко? Вони відчувають тебе. Щось пішло не так і їм потрібна їхня дівчинка.

- Випусти мене. ... Збережи своїх людей, Доне ... - прошепотіла Сара. - Він не зупиниться. ... Випустіть мене, мені дуже погано. ... Він рятує мене, як ви не розумієте!

- Якраз це я дуже добре розумію. Він це Павук? - Дон подав знак, і вмить  запанувала тиша. - Я знаю, ти чуєш мене! Хочеш її? Тільки в обмін на твою шкуру, виродку! Ти здаєшся - і ми випускаємо дівчину!

- Я згоден! - без роздумів прозвучало у відповідь з-за воріт . - Маску і наручники, швидко! Якщо з нею щось трапитися ... клянусь, кожен з вас заплатить за це сповна.