Читати книгу - "Бог-Імператор Дюни"

Як напружилися жінки!

— Слухайте мене! — промовив він. — Те, чого ви боїтеся, не є тим, чого ви боїтеся.

Лето це сподобалося. Достатньо урочисто для будь-якого оракула. Антеак та Люзієл дивилися на нього, як сумлінні супліканти. Аколітка позаду них кашлянула.

«Цю пізніше визначать і винесуть догану», — подумав Лето.

Тепер Антеак мала достатньо часу, щоб розжувати слова Лето. Вона сказала:

— Затемнена правда не є правдою.

— Але ж я скерував вашу увагу в правильному напрямку, — відповів Лето.

— Ви кажете, що нам не слід боятися машини? — спитала Люзієл.

— У вас є сила розуму, — сказав він. — Чого ж приходите до мене як прохачки?

— Зате в нас немає ваших здібностей, — відповіла Антеак.

— Тож ви нарікаєте, що не відчуваєте павутиння хвиль часу. Не відчуваєте мого континууму. І боїтеся простої машини!

— Тобто ви не відповісте нам, — зауважила Антеак.

— Не робіть помилки, думаючи, наче мені невідомі шляхи вашого Сестринства, — сказав він. — Ви живі. Ваші чуття чудово налаштовані. Я не припиняю цього, то й ви так не робіть.

— Але ж іксіани граються з автоматизацією! — запротестувала Антеак.

— Розрізнені елементи, скінченні фрагменти, поєднані одні з одними, — погодився він. — Коли раз запустити, то що їх зупинить?

Люзієл більше не претендувала на бене-ґессеритський самоконтроль — чудова ілюстрація того, що вона розпізнала сили Лето. Її голос збився майже на писк.

— Знаєте, чим вихваляються іксіани? Що їхня машина передбачає ваші дії!

— Чому мені цього боятися? Що більше вони до мене наближаються, то більше потребуватимуть стати моїми спільниками. Вони не можуть здолати мене, але я можу здолати їх.

Антеак хотіла було озватися, але зупинилася, коли Люзієл торкнулася її руки.

— Ви справді уклали союз із Іксом? — спитала Люзієл. — Ми чули, що ви надто довго розмовляли з їхньою новою Амбасадоркою, цією Хві Норі.

— Я не маю союзників, — сказав він. — Лише слуг, учнів і ворогів.

— І не боїтесь іксіанської машини? — наполягала Антеак.

— Невже автомат є синонімом свідомого розуму? — спитав він.

Коли Антеак випірнула зі своїх пам’ятей, її очі розширились і затуманилися. Лето відчув, що його схвилювала думка про те, з чим вона зіткнулася у внутрішньому натовпі.

«Частина цих пам’ятей у нас спільна», — подумав він.

Тут Лето відчув спокусливу привабливість думки про єдність із Превелебними Матерями. Це давало б таку підтримку, було б таким знайомим… і згубним. Антеак ще раз спробувала його принадити.

Вона сказала:

— Машина не може передбачити кожну проблему, важливу для людей. Існує різниця між серією бітів і неперервним континуумом. Ми маємо одне, машини обмежені іншим.

— Ти все ще володієш силою розуму, — промовив він.

— Поділись! — сказала Люзієл.

Це було відданим Антеак наказом і з гострою різкістю показало, хто насправді домінує в парі — молодша над старшою.

«Прекрасно», — подумав Лето.

— Розум пристосовується, — промовила Антеак.

«І в словах парсимонічна[4]», — подумки виснував Імператор, приховуючи свою веселість.

— Розум творить, — сказав Лето. — Це означає, що ви мусите мати справу з реакціями, яких раніше навіть не уявляли. Мусите постати перед лицем нового.

— Такого, як можливість іксіанської машини, — промовила Антеак. Це не було питанням.

— Хіба ж не цікаво, — спитав Лето, — що недостатньо бути чудовою Превелебною Матір’ю?

Загострені чуття підказали йому, що обома жінками раптово оволодів страх. Дійсно Правдомовиці!

— Ви маєте слушність, коли боїтеся мене, — сказав він і, піднісши голос, із натиском спитав: — Звідки ви знаєте, що ще живете?

Як це часто траплялося з Монео, вони відчули, що брак правильної відповіді може мати згубні наслідки. Лето зачарувало те, що обидві жінки глянули на Монео, перш ніж дати відповідь.

— Я дзеркало самій собі, — відповіла Люзієл традиційною бене-ґессеритською фразою, яка Лето здалася агресивною.

— Я не потребую наготованих знарядь, щоб упоратися з людськими проблемами, — сказала Антеак. — Це питання для студента-початківця!

— Ха-ха! — засміявся Лето. — Ти хотіла б покинути Бене Ґессерит і приєднатися до мене?

Він побачив, що вона обміркувала й відкинула його пропозицію, але не приховувала, як її це розвеселило.

Лето глянув на здивовану Люзієл.

— Коли щось неможливо зміряти твоєю міркою, то ти маєш справу з розумом, а не з автоматом. — І подумав: «Ця Люзієл ніколи більше не домінуватиме над старою Антеак».

Тепер Люзієл розгнівалася і не переймалася тим, щоб це приховати. Вона сказала:

— Є такий поголос про іксіан, наче вони постачають вам машини, які імітують людське мислення. Якщо ваша думка про них настільки низька, то чому…

— Її не слід випускати з Капітули без вартівниці, — промовив Лето, звертаючись до Антеак. — Невже вона боїться спитати у власних пам’ятей?

Люзієл зблідла, але промовчала.

Лето холодно вивчав її.

— Як, на твою думку, довгі несвідомі стосунки наших предків із машинами чогось нас навчили?

Люзієл тільки кинула на нього сердитий погляд. Не була ще готовою ризикнути життям, зважившись на відкритий опір Богу-Імператору.

— Можеш принаймні сказати, що нам відома привабливість машин? — спитав Лето.

Люзієл кивнула.

— Добре налагоджена машина може бути надійнішою, ніж людський слуга, — промовив Лето. — Можемо довіряти машинам, бо вони не здатні до емоційних збурень.

Люзієл нарешті була здатна говорити.

— Чи це означає, що ви маєте намір скасувати батлеріанську заборону огидних машин?

— Клянуся, — відповів Лето, вдавшись до голосу крижаної зневаги, — коли ще раз скажеш таку дурість, накажу тебе прилюдно стратити. Я не твій оракул!

Люзієл розкрила було рота й закрила, так нічого й не сказавши.

Антеак торкнулася передпліччя своєї компаньйонки, що змусило Люзієл здригнутися. Антеак говорила спокійно, демонструючи чудове володіння Голосом.

— Наш Бог-Імператор ніколи не кине відкритого виклику заборонам Батлеріанського Джигаду.

Лето всміхнувся їй, виразивши так делікатну похвалу. Як приємно бачити професіоналізм у його найкращому вияві.

— Це має бути очевидним для кожного свідомого розуму, — сказав він. — Існують межі мого вибору, сфери, в які я ніколи не втручаюсь.

Він бачив, що обидві жінки поглинуті обміркуванням його мультилінійних слів, зважуванням можливих значень і намірів. Чи Бог-Імператор не збиває їх з пантелику, зосереджуючи увагу на іксіанах, тоді як сам маневрує деінде? Чи сповіщає Бене Ґессерит, що настав час вибрати