Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сабіт. Її перевертень, Влада Калина 📚 - Українською

Читати книгу - "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"

655
0
03.09.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сабіт. Її перевертень" автора Влада Калина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 53
Перейти на сторінку:
Розділ 27

Дана

-Він нічого не пам'ятає, - почула я голос Вікторії, коли розплющила очі. 

Здається я втратила свідомість.

-Що?! - як не дивно, але мене поклали на диван. Я гадала, що буду валятися на підлозі. Я присіла та подивилась в її сторону. Вікторія як завжди була на висоті. При параді. Красива зачіска, неймовірна сукня, підбори. Красивий запах її парфумів, здавалось пронизив кожну шпарину в кімнаті… Не те, що я… Босоніж, розпатлана, ще й в нічній сорочці, в якій вибігла із маєтку Сабіта.

- Кажу, що Сабіт нічого не пам'ятає, що робить коли настає повня, - вона стояла біля вікна та дивилась в нього. Там, на вулиці світив величезний місяць. 

- Навіщо ти все це кажеш мені?! І взагалі… ти зрадниця! - я крикнула. - Ти зрадила його. Сабіт довіряв тобі, а ти…

- На себе подивись, - обернулась. Посміхнулась. Дивилась на мене так, ніби я ніхто. Якесь сміття, що нічого не варте. - Сама ти хто? Де ти і де зараз він?... Втекла від нього, тож непотрібно мені тут торочити про зраду! - вона наставила на мене пістолет. Я завмерла.

- Сабіт не розповів мені анічогісінького. Якби я знала. Якби він тільки сказав… Я просто злякалась. Була не готова до такого… звіра, - помалу встала. Не робила різких рухів, щоб Вікторія не надумалась стріляти в мене. - Якби він попередив мене, то я б залишилась. Я б… пересилила свій страх… А ти знала все! Знала! Ходила, винюхувала, випитувала, шпигунка.

- Так, знала… Я три роки була поруч. Робила все, аби Ворону догодити.

- Цікаво, скільки це потрібно тобі заплатити, щоб ти працювала на цю гниду! - я стояла напроти. Ми вдвох, так би мовити… здається з'ясовували відносини. Двох жінок не можна залишати в одній кімнаті, особливо коли вони ненавидять одна одну. Це бомба, яка в любу хвилину може вибухнути і видряпати комусь очі.

- Я робила це тому що кохаю його.

- Що?! Кохаєш?! Хіба таку паскуду можна кохати?! - я здивовано кліпала очима, як ідіотка. Господи, що я чую!

- Комусь потрібно і таких кохати, - Вікторія спокійно відповіла, та опустила зброю. Але продовжувала тримати її в руці. - Ти от, взагалі звірюку кохаєш.

- Сабіт не звірюка. Я вже це зрозуміла. Він хотів мене врятувати.

-Я шість років з Олегом зустрічалась. Він не згадував про тебе і я була щаслива. Гадала, що забув… А потім, ти приперлася… Ворон знову переключився на свою кохану Дану. Він весь час говорив про тебе, як одержимий. І йому було байдуже, що я поруч стою і все чую… Замислив викрасти тебе у Сабіта, але… кишка тонка. Там повно охоронців. То він вигадав підпалити стриптиз клуб, вбити Шамана і добратися до тебе. Не вийшло!.. І тоді в його голові виник дурнуватий план. Коли настає повня, в маєтку Сабіта нікого немає, тож нікому буде його захищати. Не кухарці ж битися… Тож… зараз мабуть Ворон зі своїми посіпаками добивають твого коханого в підвалі, а ти тут… розповідаєш мені про зраду.

- Як це добивають?! Господи!!! - я прикрила лице руками. - Боже. Навіщо я тільки тікала звідти. Яка ж я дурепа. Я залишила Сабіта… Вікторія! - я стала на коліна. Я була ладна навіть їй ноги цілувати, аби втекти звідти. - Вікторія, я тебе Христом Богом молю, відпусти мене.

- Жартуєш? - вона відскочила від мене, коли я хотіла доторкнутися до її ніг. Так, я хотіла схопити їх і не відпускати, поки вона не допоможе мені.

- Я кохаю Сабіта, - почала плакати. - А його там вбивають. Прошу тебе, змилуйся. Відпусти мене до нього… Якщо він виживе, то я більше ніколи не повернусь сюди. Ти більше ніколи мене не побачиш. Будеш поруч зі своїм Вороном. Чуєш?! Відпусти! - сльози так текли, що я її не бачила. Я знала, якщо Сабіт помре, то помру і я. Я вб'ю себе. Ворон ніколи не торкнеться до мене. Ніколи!... І жоден інший чоловік теж… На це мав право тільки Шаман. Він. Він. І ще раз він.

- Знаєш… - вона трішки помовчала. - Сабіт теж кохає тебе. Місяць тому, втік зі свого Дня народження. Рвався додому, хоч зазвичай він гуляє дні чотири… з всілякими голими дівками… Зацепила ти його… Здається і от такий звір вміє кохати...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 48 49 50 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сабіт. Її перевертень, Влада Калина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сабіт. Її перевертень, Влада Калина"