Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На твоєму боці, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

648
0
14.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На твоєму боці" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 65
Перейти на сторінку:

– Повеселись з кимось іншим! – заявляє Дан і відсмикує від себе її руку. – А мені й тут непогано. 

Дан обходить стійку і зупиняється поруч з братом. Маю визнати, що разом вони виглядають дуже ефектно. Друзі Дана йдуть за столик, а Ян починає вчити брата робити коктейлі. 

Маю визнати, що слідкувати за братами Мазурами – дуже приємно. Коли вони не поводяться як ідіоти, а злагоджено працюють, одразу стають схожими на нормальних людей. 

– Втомилася? – питає Ян, коли я в черговий раз приходжу за замовленням. Ноги страшенно гудуть, і кортить сісти хоча б на хвилину. 

– Є трохи. А ти? 

– Я теж. Не звик так довго на одному місці тупцювати, – хмикає. – Але… я думав, буде гірше. 

– Ти глянь, як Дану подобається, – киваю на його брата, і ми одночасно усміхаємось. 

Дан реально король коктейлів сьогодні. Стільки компліментів від дівчат він, мабуть, у житті не отримував, як і номерів телефонів… 

– А знаєте, все не так погано, як я думав спочатку, – говорить Дан, коли клуб зачиняється і ми прибираємо. 

– Отже, ти готовий до змін? – питає Ян.

– Не до кінця, – хмикає. – Завтра у татка важливий захід, на який ми з тобою, братику, мали також йти. Оскільки ти більше не слухаєш його – піду я. Познайомлюсь з дівчиною, яку татко мені підсовує, а там видно буде. Може, вона страшна і я сам буду тікати звідти як від пожежі. А може, гарненька і я зможу закрутити з нею роман.

– Ти невиправний, – фиркає Ян. 

– Який уже є, – знизує плечима. – Якщо нас порівняти, то ти значно сильніший, Яне. Я це визнаю. Я боягуз, але люблю тебе.

Брати обіймаються, а я усміхаюсь. Дана важко виправити, але, якщо так подумати, може, і не варто намагатись? Йому це не треба настільки сильно, як Яну. То навіщо мучити себе? 

– Ви чудово попрацювали, – хвалить нас Влад, коли збираємось їхати додому. Він видає нам зарплату за цю ніч, і коли дивлюсь у конверт, залишаюсь задоволеною. 

– А мені? – випалює Дан. – Я теж працював!

– Дійсно? А мені здалося, що ти отримав свою винагороду жіночою увагою, – сміється Влад і плескає племінника по спині. – До речі, Лізо. У мене є пропозиція для вас. Сьогодні в ресторані мого друга відбудеться світський захід. Потрібні офіціанти. Як дивишся на те, щоб попрацювати там?

– Я не проти, – відповідаю. – А Ян тут залишиться? 

– Ну… це від нього залежить. Просто там і татко його буде, – Влад дивиться на племінника, а той мовчить. Я розумію, що Яну важко прийняти це рішення. Якщо батько побачить його в формі офіціанта, розізлиться ще більше. Це ж буде скандал! – Що скажеш, Яне?

– Я подумаю, – стримано відповідає. – Поїхали, Лізо.

Він бере мене за руку, і ми йдемо до виходу. Сідаємо в його автомобіль і їдемо додому. Ян мовчить, а я не наважуюсь запитати, що він думає про пропозицію дядька. 

Вдома Ян одразу йде в душ, а я, поки чекаю на нього, засинаю просто у вітальні на дивані. Все-таки втомилася добряче і не встигла поговорити з Яном про важливе… 

Прокидаюсь тільки на початку третьої й одразу розумію, що це стіни моєї кімнати навколо. Виходить, Ян переніс мене сюди… 

Хочу в душ, тому, прихопивши чистий одяг, йду у ванну кімнату. Звідти прямую на кухню, щоб поїсти чогось, і саме там зустрічаю Яна. Він п'є каву і сидить у телефоні. Виглядає бадьорим і наче веселим.

– Як ти? – питаю, увімкнувши чайник. – Вирішив щось щодо сьогоднішнього вечора? 

– Так, вирішив, – говорить. – Пробач, Лізо, але я не готовий світитися перед батьком з тацею у руках. Нехай мої зміни будуть йти маленькими кроками, але йти. Не хочу стрибати вище голови. Батько буде дуже злий, і ця хвиля злості може і тебе дістати. А я цього не хочу.

– Я розумію, – кажу та обіймаю його за плечі. – Що б ти не вирішив – я все одно буду на твоєму боці. І це не обговорюється. 

– Отже, сьогодні нам доведеться розійтися. Ти – в ресторан, а я – у клуб, – зітхає. 

– Виходить, що так, – сама цілую його в щоку, а тоді Ян садить мене до себе на коліна. 

– Ти знову пахнеш полуницею, – усміхається.

– Я тільки з душу, – кажу, і поцілунок не змушує себе чекати. 

Я навіть про каву забуваю, яку збиралася зробити. Та коли починає дзвонити мій телефон, поцілунок доводиться припинити. Встаю з колін Яна і йду до сумки, у якій лежить мій телефон ще від ранку. Дістаю його і бачу, що це батько. Говорити з ним немає жодного бажання, але його наполегливість дає мені зрозуміти, що… він мене загубив.

– Слухаю! – таки відповідаю, але перед цим ховаюсь у кімнаті, щоб Ян не чув нашої розмови. 

– Де ти, Лізо? Я був у гуртожитку! – кричить у слухавку. – Куди ти переїхала? 

Ну ось, все, як я і думала! Тато спокою мені не дасть. Треба якось пояснити зміни у моєму житті, щоб відчепився і знову зник на років так сто з мого життя. 

1 ... 48 49 50 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На твоєму боці, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На твоєму боці, Уляна Пас"