Читати книгу - "Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Біля мого будинку Давид дістає з багажника сумку і залишає візитку зі своїм номером телефону. Не знаю, навіщо вона мені, але кидаю її у гаманець.
Заходжу в під'їзд, не прощаючись, і, поки піднімаюсь сходами на свій поверх, ковтаю гіркі сльози. В який момент сідаю просто на сходовій клітці, обіймаю себе руками та продовжую ревіти. Я не готова закінчувати ці стосунки ось так. Я ж кохаю Артура! Але, мабуть, Давид має рацію. Артуру потрібен час, і мені так само.
Можливо, завтра буде не так боляче і я погляну на всю цю ситуацію під іншим кутом. Але це буде тільки завтра, а сьогодні мені боляче. Я розбита. Розумію, що треба набрати Катю і розповісти все, але сил на це немає. Знову встаю на ноги й продовжую свій шлях. Ще кілька сходинок – і буду вдома, а там, як то кажуть, навіть стіни лікують.
Каті телефоную тільки через кілька годин. Спочатку приймаю душ, переодягаюсь і готую собі каву. Коли ж таки наважуюсь набрати її номер, коротко все розповідаю, і сестра обіцяє приїхати найближчим часом.
Чекаю її та шалено хвилююсь. Я ж і сестру підставила. Тепер її звільнять з агентства і вона більше не зможе працювати нянею…
Та коли Катя з'являється на порозі моєї квартири, перше, що робить – міцно мене обіймає. Це неочікувано, але дуже приємно.
Поки холоне кава, розповідаю їй усе з самого початку і постійно витираю мокрі від сліз очі.
– Так, перестань ревіти! Це ж не кінець світу! – заявляє сестра. – Ситуація, звісно, паршива, але не критична.
– Через мене тебе звільнять з агентства, – схлипую.
– І що? Я давно планувала залишити роботу няні, – фиркає сестра. – Головне, що Артур не буде писати на нас заяву, а все інше можна пережити.
– Не можна, – зітхаю. – Я ж кохаю його!
– І що? Думаєш, сльози якось врятують ситуацію? – хмуриться Катя. – Ти маєш бути сильною, Дашко, а не рюмсати як закохане дівчисько. Твій Корсаков ще зрозуміє, кого втратив, коли очі роззує! А поки що просто розслабся і відпочинь. Можеш додому поїхати на кілька днів. Розвіятись.
– Це непогана ідея, – кажу. – Поїдеш зі мною?
– Не знаю. Подивлюсь, як справи підуть, – знизує плечима. – Юрчик відкриває свій автосервіс, а я допомагаю йому з бухгалтерією.
– Відколи це ти бухгалтером стала? – дивуюсь.
– Кохання змінює людей, Дашко! – сміється Катя.
Коли вона йде, я почуваюсь трохи краще. Втомлена усіма сьогоднішніми переживаннями, вирішую відпочити й, тільки-но голова торкається подушки, засинаю без задніх ніг.
А от прокидаюсь різко й не одразу розумію, що відбувається. Десь біля вуха розривається мій телефон, і коли бачу, що це Артур телефонує, серце падає в п'яти. На годиннику десята вечора, і я не розумію, що знову сталося.
– Слухаю, – сідаю і намагаюсь остаточно прокинутись. У голові поки що якась каша і думки не збираються в одну купу.
– Де Надя? – цідить Артур таким тоном, наче я причина усіх його бід.
– Тобто? – перепитую.
– Тобто вона зникла, Дарино! – гиркає. – Ми вже понад годину не можемо її знайти!
– Що? – шепочу. – Але я не знаю, де вона…
– Подумай, де вона може ховатися. Ти ж знаєш її дуже добре.
– А ти хіба ні? Це ж твоя донька, – випалюю і розумію, що не варто піддаватись емоціям. Замовкаю і починаю згадувати. – Я не знаю, де вона може бути. Немає такого місця, де вона може переховуватись.
– Зараз Давид по тебе приїде, – несподівано заявляє. – Допоможеш у пошуках.
– Ти впевнений, що мені варто повертатися? – розгублено питаю.
– Ти не повертаєшся, Дарино. Тільки-но Надя знайдеться, Давид відвезе тебе назад.
Ну, звісно! І чого це я розмріялася, що буде інакше? Нічого не буде як раніше. Та зараз головне знайти Надю, тому швидко одягаюсь і залишаю квартиру. Почекаю Давида на вулиці.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для доньки мільйонера, Аліса Рей», після закриття браузера.