Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

318
0
20.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покоївка з привілеями" автора Софі Бріджертон. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 158
Перейти на сторінку:

— Інші скаржились саме на це?
— Жартуєш? Чого там тільки не було! — пирхнула вона. — Соретті — філософський камінь для будь-якого психотерапевта.

Згодна, він збагатить фахівця, котрий візьметься загоювати шрами, що він лишає по собі, й розгрібати вже його особисті проблеми та муштрувати тарганів-мешканців його голови. Та це ж квиток в один кінець, місія нездійсненна. І самовбивча.

— Просто скажи, що мені робити, — попросила я, більше нічого мені не лишалося.
Летті провела долонею по своєму темному волоссю, зібраному в бездоганний високий пучок.

— Спочатку розберися з ним. Щоб ніяких претензій, поганих відгуків, скарг і переплутаних планшетів. Нехай відпустить тебе як годиться — з миром. Впораєшся — я постараюсь притулити тебе кудись.

Оце так виклик! Треба добре обміркувати, як натиснути на Тоні, щоб він не чинив опору. І тепер прояв мого вибухового норову нічим мені, мабуть, не допоможе. Шкода! Прибити його вельми хотілося, та й небіжчики не скаржаться без медіума, тож це напевно звільнило б мене від Соретті.

— Дякую.

— Особливо ні на що не розраховуй, — похитала вона головою й байдуже пояснила, — наразі попит на дівчат в тілі, а зеленоокі стрункі шатенки не надто когось цікавлять. І якщо ти не готова швидко набрати вагу, я навряд знайду тобі місце.

Та мені й без цього було усе ясно: я досі паршива вівця, ще й з паскудним характером. Тепер і зовнішність моя теж перешкода. Навряд Летті хоч пальцем поворухне, щоб підшукати мені нову роботу. Я готувалась до цього. Та плану Б поки не маю.

Більше розмовляти нам було ні про що, тому я пішла з офісу. Мене завжди цікавило, чи прибирає в ньому також дівчина у білизні, чи Летиція надає перевагу більш традиційним методам наводити лад? Та навіть якщо на неї гарували якісь ельфи-пороховики, працювали вони на совість: жодної плямки не зустрінеш на поверхнях всіх відтінків білого й рожевого у цьому приміщенні. Турбуватись про репутацію Летті вміє.

На вулиці я роззирнулась. То що далі?

З Фінансового кварталу на Верхній Іст-Сайд, а там погрожувати Соретті перетворенням хати на винний грот до тих пір, поки він не зателефонує Летті й не відмовиться від мене? Так, я знов подумки повернулась до того безсердечного методу. А що вдієш? Благати його я не збираюся, чемно вмовляти — можливо. Не те щоб в Небрасці справи вирішували тільки силою, та хіба на Тоні вплинеш чимсь з арсеналу пацифіста? Проте я справді збиралася спочатку запропонувати йому обмін.

Чого він взагалі від мене хоче, окрім своєї дорогоцінної пляшки вина?

Навряд я дізнаюся. Я не вірила, що в нас вийде поговорити по-людськи. Я взагалі зеленого поняття не мала, як я відреагую, коли знову його побачу.

Часом в мене навіть викликала посмішку думка, що матуся погодилася б із ним: після усього, що Тоні бачив й мацав, він обов’язково повинен позвати мене під вінець. Ох, мамцю, схоже, твій приятель там, нагорі, звернув увагу на твої молитви стосовно непутящої дочки. Наступного разу проси в нього нічийну валізу з грошима, це набагато краще.

Прикинувши, як мені швидше дістатись пентхауса, я вже збиралась рушати на зупинку, та спинилась, здивовано глипнувши на Сильвію, яка вискочила з таксі просто переді мною. Дідько! Ніби за чиїмсь сигналом — і цей хтось не був на моєму боці, — вона одразу ж звела голову й стикнулася зі мною очима. Втім, в неї на обличчі теж відбилося здивування. Чи можемо ми вдати, що не впізнали одна одну й пройти повз як незнайомки?

Судячи зі швидкості, з якою подруга Тоні сунула до мене, небесне консульство проігнорувало мої пропозиції. А може мене вже давно внесли там до чорного списку.

Ну дійсно, зіткнення з однокласницею поки що не колишнього — та це тимчасово — боса, котра викликає в мене безпідставні напади ревнощів — це вже точно не доленосна зустріч за проєктом згори.

— Яка несподіванка, кицю! — Сильвія без попередження чмокнула мене у щоку. — Як ся маєш?

І як вирахувати, чи пожалівся їй вже колишній коханець, що все пішло шкереберть? Мабуть, так.

В одному я впевнена — подібної оповідки Сильвія від Соретті ще не чула.

«Після несамовитої ночі вона пішла, прихопивши моє вино…»

Могла б узяти і серце, та його в Тоні немає.

— Та все файно. Напевне, — невпевнено промимрила я. — Я тут по роботі, а ти?..

Я глянула на Сильвію. На її легкий строкатий сарафан, зверху якого вона накинула світло-блакитну джинсову куртку. Більше схоже на те, що вона збиралася на ленч аніж готувалася до зустрічі з черговим клієнтом. Хоча їй ніщо не завадило припертись в драних джинсах до «Прада» й почуватися там богинею.

— Збиралася перетнутись з однією людиною, — мені здалося, чи вона справді на мить скосила очі в бік скляних дверей, за якими ховався офіс Летті? — Та це почекає. Ходім десь вип’ємо кави й перекуримо.

Не дочекавшись моєї згоди, Сильвія схопила мене за передпліччя й потягла до найближчої кав’ярні. О, ясно, їй все відомо. Лайно! Зараз буде вмовляти не поспішати із рішеннями й дати Тоні ще один шанс.

Ще я завважила, як добре Сильвія орієнтується в цьому районі міста. Узявши двійко лате, вона впевнено попростувала до тутешнього скверу на вісім дерев й дві лавки, та всілася на ту, біля якої була табличка: «Місце для паління».

— Розповідай, — одразу як її запальничка випустила вогник, наказала вона.

— Хіба є, про що? — знизала я плечима, стиснувши пальцями паперовий стаканчик — через товстий поясок з картону я навіть не відчувала, чи гаряча ще кава. — Тоні мудак, кінець розповіді.

— Це чергова твоя помилка, — затиснувши між губами з персиковим блиском цигарку, вона полізла в невеличку лакову сумочку за телефоном. Поки Сильвія набирала повідомлення, я встигла закотити очі. Хтось взагалі сумнівався, що вона звалить усю провину на мене? — Не варто брати дурний приклад з його родичів.

— Слухай, в нас тут не семінар з сореттілогії, — пробурчала я. — В мене жодного бажання розбирати ані чиїсь помилки, ані його та й взагалі обговорювати цю скотиняку у будь-який спосіб, окрім матюків на його адресу.

1 ... 48 49 50 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"