Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер 📚 - Українською

Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Контракт на любов" автора Дарина Міс, Уля Сер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 65
Перейти на сторінку:
Глава 2

Денис

Ранок починається не з кави, а з прийнятого душу після перельоту і заїджених і вивчених мною напам'ять лекцій тітоньки.

– Денисе, любий мій племіннику, – ну от, почалось. Наша пісня гарна й нова. – Тобі зовсім скоро тридцять років. Чи не пора задуматись про сім'ю? 

Моїй тітці Олені давно за 50. Своїх дітей у неї з Віктором так і не має, тому і печеться за мене. У них 10 років різниці у віці, та це не заважало їм ніколи. Вони виховували мене після того як я втратив маму, адже батько був весь у роботі. Проте 3 роки тому не стало і його. 

Я вдячний їм за старання, проте про одруження казав неодноразово, що затія ця безглузда та не потрібна. 

На даний момент мене цікавить лише робота, і тільки вона. 

– Скільки разів в день я повинен повторювати, щоб ти нарешті зрозуміла? – спокійним тоном відповідаю на запитання тітки. 

– Ти не розумієш. Час йде, тобі потрібно одружитися, створити свою сім'ю. Рано чи пізно нас з Віктором не стане, і ти залишишся сам, я не можу цього допустити, – каже тітка, та важко зітхає.

– Тебе тільки це хвилює? Що я буду самотній? Якщо так, то можеш не хвилюватися, у мене є робота, вона мене не покине. 

– Ні, Вікторе, ну ти чув таке. Робота у нього є. А сім'ю та дітей ти теж з нею робитимеш? Це вона допомагатиме та підтримуватиме тебе у скрутні часи?  Чи вона подасть тобі склянку води в старості? Що за маячню ти говориш, Денисе? – о, бачу тітка вже на межі, варто тікати. Ще скандалу бракувало. 

– Дуже дякую, тітко. Все було дуже смачно, – підходжу до неї та цілую у щічку. 

– Не підлизуйся, ти мене дуже ображаєш своєю поведінкою. Невже так важко хоч раз прислухатися до мене? Я ж зла тобі не бажаю. 

– Завтра виходить нова колекція, у нас підготовка до показу. А сьогодні ще й маю познайомитися з усіма працівниками і увійти в курс справ. Мушу бігти, – пояснюю. – Дядьку, ти ж заїдеш сьогодні в офіс? Потрібно обговорити деякі питання. 

​​​​​​– Так, звичайно, синку. Об 11 буду в офісі, – доволі спокійно та врівноважено відповідає дядько. 

Мене завжди дивувало та вражало те, як він залишається спокійним поряд з тіткою. Справа звички, певно. 

– Він ще й ігнорує мої питання. Зовсім зіпсувався хлопець після роботи, – тітка знову починає. 

– Тітко, прошу тебе. Обіцяю, що як тільки вийде ця колекція, задумаюсь над твоїми словами, згода? – підморгую їй, знаючи як це бентежить тітку.

– Добре, у плані виховання ти зіпсувався, подивлюсь чи досі виконуєш свої обіцянки.

 

Розмова Олени і Віктора

– Ні, ну ти чув таке, Вітю? Як це не збирається одружуватися? 

– Один Бог знає, що в нього в голові коїться, мені його не зрозуміти. 

– Брат в заповіті написав, що якщо до 30 його єдиний син не одружиться то все його рухоме і нерухоме майно піде на благодійність. Ох, брате. Ніби не знав який в тебе син. Придумав собі ось таке, а нас без даху над головою залишив. 

– Можливо Денис ще одумається. Невже самого не бентежить цей заповіт? 

– Ні, я цього так не залишу. Волю брата поважаю, проте забрати дім не дам. Я вирішу цю проблему, можемо бути спокійними. Я не я, якщо Денис не одружиться. От побачиш!

 

Денис

Їду на роботу весь у своїх роздумах. Тітка з дядьком вже дістали з тими дурнуватими і безглуздими розмовами про одруження. 

Ну чорт забирай, яке нахрін одруження? Всі мої попередні стосунки, хоча їх було небагато, проте серйозно, закінчувалися через чотири місяці, та і це в кращому випадку. 

А тут на тобі, одружитися до тридцяти. А нічого, що за кілька місяців мені тридцять?

Мало клопотів із тіткою, так я ще й нервую, бо ж сьогодні знайомство з підлеглими. Ні, звичайно, заочно вони знали мене і поважали, бо я з такої величезної діри почав витягувати компанію. Та все ж, хтозна, що ще думають про мене. 

Літаючи в своїх думках не відразу помічаю дивний рух на дорозі. 

Твою ж... 

Я різко натискаю на гальма і мої колеса просто жахливо пищать від різкої зупинки. Що за? Ну і це в перший же ж день в Україні. На мене просто витріщилися перелякані очі якоїсь кози.

– Ідіот! Ти що, не дивишся куди преш? – просто кричить "постраждала", яка видно теж дуже кудись поспішає. Раз так спілкується, отже травм немає. І на цьому дякую!

– Щооо? Це я куди? Сама під колеса кидаєшся, якась психована. Де тут пішохідний перехід? Бачиш? І я не бачу. Правильно, бо його тут немає, – вийшовши з автомобіля тепер вже кричу я, бо дійсно вибісило. Ну а якби не загальмував? От же існують такі люди. 

– Та таких придурків як ти я ще не бачила. Котись куди подалі і не псуй мені нерви! – кричить це диво, а я лише кривих посміхаюсь. 

– Звісно. Одразу після тебе, істеричко!

– Хам, – чую у відповідь і ця божевільна зникає з поля зору. 

Я нервово сідаю у машину і далі їду по своїх справах. 

Ну треба ж такому трапитися. І все ж мій день не задався з самого початку. 

Не зчувся, як вже був біля офісу. Моє дітище! 

При вході мене зустрічає Тіма і, після «палких» обіймів, ми йдемо всередину. А тут з часів батька нічого і не змінилося. Такі ж стіни, кабінет, крісло,ну от все до дрібниць. 

Сідаємо в моєму кабінеті і починаємо обговорювати усі нюанси майбутнього показу. 

Чую стукіт у двері. Кріс, ну точніше Христина. 

Ох, я пам'ятаю цю дівчину. Вона напевно вже років три намагалася потрапити у нашу компанію і лише десь рік тому її нарешті взяли на роботу. 

Пам'ятаю, щороку, коли приїжджав у відпустку в один і той же час, ця дівка десь завжди мене знаходила і намагалася клинці підбити. І навіть минулого року ледь свідомість не втратила, коли заїхав до дядька на роботу. І ось тепер що я бачу? Правильно, коротку спідничку і напів розстібнуту блузку. О ні, дівчинко, я не з тих, хто хоче розважитись на кілька ночей і голову морочити тобі не буду, хоч які фокуси показуй.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"