Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Вітається з обома , а дивиться лише на подругу . Закоханий по вуха ... Тільки ось вона цього не хоче помічати .

- Привіт .- вітаюся , усміхнувшись хлопцеві.
- Привіт . Ну що , багато сьогодні номерів звільнили ?- питає його Іра , підійшовши до ресепшна.
- Вночі два , і зранку уже три . Один дівчата прибрали , ще один зараз взяли . Отже , вам три залишилося .
- Гаразд , давай ключі .- простягає руку дівчина і Сергій обережно віддає всі три ключі , не забувши торкнутися її пальців .

Ой , що вона робить з цим хлопцем ... Посміхаюся , відходячи до ліфтів .

- Він же скоро втратить свідомість при твоїй появі ?- хіхікаю , підколюючи подругу.
- Ой , та ну тебе ...- закочує очі Іра.
- Ну ти ж бачиш .... Хлопець геть розум втратив . Дала б йому шанс .
- Навіщо мені такий хлопець? Чоловік повинен бути чоловіком , а не це ... Куди пошлеш - туди й побіг...
- Ой , нарвешся ти колись . Ще будеш шкодувати що упустила Сергія .
- Це ми ще побачимо ...

Виходимо з ліфта на третьому поверсі та направляємося в роздягальню . Одягнувши форму і зручне взуття можна і до роботи приступати .

Зазвичай , у нашому готелі номери прибирають по дві покоївки . Але ми з Ірою завжди по одинці працюємо . Нам не ліньки , та й так швидше .
Інколи навіть на час прибираємо . Хто останній , той готує вечерю . І зазвичай , готую не я ....

- Ну що , як завжди ?- підморгує подруга , коли ми виходимо в коридор .
- Готувати будеш ти .

Забираю ключ і спішу до ліфта .
Сьомий поверх. 
Мені дістався панорамний люкс . Це означає роботи буде вдвічі більше .
Там багато скляних поверхонь , великі панорамні вікна і двері на терасу . А їх завжди доводиться відтирати ...
Це трохи засмучує , але нічого ... Впораюся.

        ***

Виявилося , що в номері майже стерильно . Міні бар не чіпали , двері на терасу також . Всі поверхні наче протерті перед моїм приходом.
Мені залишилося тільки змінити білизну і заправити ліжко , поміняти рушники та тюбики з гелем для душу , а також пилососити номер .Навіть пів години там не затрималася . Це , можна сказати , рекорд .

Виходжу в коридор і хочу дістати телефон , набрати подругу . Вона точно ще не закінчила , усміхаюся вже передчуваючи перемогу .
Та не встигаю навіть скласти білизну в кошик на візок , як з номера навпроти, з криками , вилітає молода дівчина .
Вся розпатлана , на ходу застібує ґудзики на сукні- сорочці . 
Я навіть не одразу впізнаю її .

- Ти ще пожалієш про цей вчинок !!!- кричить вона, дивлячись в номер .

Я також придивляюся хто ж там всередині , але нікого не бачу . І тут дівчина повертається до мене , забираючи з обличчя пасмо світлого волосся і я розумію що це Діана , дочка власника готелю.
Здається , моя присутність її трохи збентежила .
Та за секунду вона бере себе в руки й дивиться сердито на мене .

- Чого витріщилася ? Тобі що , роботи мало ? - гарчить до мене.
- Ні , вибачте . Я просто номер прибирала ....- показую на двері навпроти .
- От і прибирай ! Це твоя робота . А якщо будеш погано її виконувати , то вилетиш звідси .- фиркає Діана і піднявши голову іде геть .

Хтось її добряче розізлив , розмірковую про себе . 
Заглядаю ще раз в номер , але нікого не побачивши дістаю свій телефон. Відійшовши до стіни , трохи далі ,набираю Іру.

- Ти що , вже ?- задихаючись , підіймає трубку подруга .
- Ага... вже.
- Що з голосом ?- відразу насторожується дівчина .

За два роки вона вивчила мене дуже добре . Навіть інколи дивуюся , наскільки Іра розуміє мене .

- Ти знала що Костіна в готелі ?
- Ні ... А що , ти її бачила ?
- Ага , щойно. Вилетіла наче фурія з номера. Та ще й напала ні за що...
- Та це вона на тобі керувати тренувалася , напевно .- сміється Ірка.
- Ха, ха...дуже смішно...

Хотіла додати щось , та замовкла здригнувшись ,почувши за спиною тихе покашлювання.
Швидко скидаю дзвінок і молюся, щоб це була не Діана .
А повернувшись завмираю.

Переді мною стоїть високий , широкоплечий , чоловік. Вольове підборіддя , міцна шия ,, тонкі губи , гострі вилиці.
Темне , коротко стрижене волосся , гладко поголений. Привабливий , навіть занадто ...
Сірі очі , які наче сканують і не дають відвести погляду.

Від нього хочеться бігти якомога далі , і в той же момент не відходити .
Він дивиться спокійно і не відводячи твердого , впевненого погляду .

На ньому темні джинси та біла футболка , яка підкреслює накачані м'язи. 
Здається , я забула дихати .
Але і чоловік навпроти стоїть мовчки . Наче роздивляється мене .
Ні , точно , роздивляється .
І наче згадавши щось , що знає лише він , загадково усміхається .

- У мене тут проблема виникла . Сподіваюся , ви зможете мені допомогти ...- голос спокійний , приємний . 
І здається , знайомий . Чи ні ?

- Вибачте ... чим я можу допомогти ?- нарешті приходжу до тями , і згадую що я тут працюю.
- Я покажу .

Каже чоловік і іде в той самий номер , звідки недавно вилетіла Костіна .
Отже , це вона йому кричала ...

Заходжу всередину і розумію що дівчина не лише кричала. 
На підлозі розбита ваза , таця з фруктами також валяється посеред кімнати . Розкидане ліжко і деякий одяг . 
Відмічаю , що одяг тільки чоловічий .

- Ми з подругою трохи посварилися .- пояснює чоловік , дивлячись прямо на мене .

З подругою ... Чомусь , мене радує те , що він не назвав Діану своєю дівчиною .

- Я все приберу ...- і дивлюся вичікувально на чоловіка .

Зазвичай гості не затримуються в номері при прибиранні . Але він не збирається виходити , судячи з усього.

- Можливо , ви захочете відвідати наш ресторан , на першому поверсі ?- пропоную сама .

Його присутність мене бентежить . Поруч з ним я не можу зосередитися і почуваюся ніяково ... Це дуже дратує.

- Ні , я залишуся . Ви мені не заважаєте .
- Зате ви мені дуже ... - бурчу собі під ніс і приступаю до роботи .