Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Щастя на порозі, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Щастя на порозі, Уляна Пас"

501
0
28.02.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щастя на порозі" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 50
Перейти на сторінку:
3.

Цей  чоловік дуже дивний. Красивий, але надзвичайно холодний. І погляд у нього такий, наче він нікому в цьому світі не довіряє. А мені в першу чергу, тому що я сама навряд чи повірила б особі, котра майже посеред ночі з'явилася на поріг, та ще й з дитиною на руках. 

Та Натан виявився не мерзотником, навіть кімнату виділив для нас з Анею. Дівчинка знову заснула, як тільки добре поїла, а мені захотілося трохи більше дізнатися про батька цієї дитини. Все ж таки я планую залишити її з ним. Думаю, Натан, як старший брат, допоможе мені зрозуміти, чи варто це робити. 

Тихо причинивши двері в кімнату, я вирушила у вітальню, сподіваючись застати Натана саме там. Цей чоловік змушував мене хвилюватися. Та ще більше мене лякала перспектива зустрічати з ним Новий рік. Не так я собі його уявляла, але зараз це не найголовніше. 

Натан знайшовся на кухні. Він якраз готував для себе каву, та коли побачив мене, одразу поставив на стіл ще одну чашку. 

- Аня заснула, - сама не розумію, чому розповідаю йому це. Без запрошення сідаю за стіл і вже скоро переді мною з'являється чашка з ароматним напоєм.

- Наскільки я розумію, ти тут, щоб поговорити, - а Натан виявився розумним чоловіком. Він сів напроти і зробив ковток гарячого напою. 

- Я хотіла дізнатися у вас щось про Артема, - під його прямим поглядом мені ніяково. Здається, Краєвський занадто прискіпливо мене розглядає, але сказати щось не можу. Все ж таки я в його домі зараз. 

- Давай для початку дещо узгодимо. Я не настільки старий, Мілано. Можеш звертатися до мене на "ти". До того ж нам ще доведеться Новий рік разом зустрічати. Хочемо цього чи ні, - він говорить спокійно та стримано. Начебто не злиться, хоча не можу впевнено про це говорити. Можливо, Краєвський добре вміє приховувати емоції. 

- Ви… тобто, ти впевнений, що дороги настільки сильно замете? Хіба ніхто не буде їх розчищати? - з надією запитую. 

- Ти ж їхала сюди, Мілано. Хіба не помітила, що, окрім мене, тут ніхто не живе? Думаєш, трактор буде спеціально їхати, щоб розчистити для мене дорогу? - скептично запитує.

- Тоді я взагалі нічого не розумію, - бурчу. - Чому ви поїхали з міста саме сюди? Хотіла провести всі свята наодинці? 

- Ти правильно відмітила, - посміхається Натан. - Я точно не планував зустрічати Новий рік у компанії малознайомої дівчини і своєї можливої племінниці. 

Я добре розумію, що Натан не задоволений таким поворотом подій. Сама тримаюся з останніх сил. Ми ж абсолютно чужі та незнайомі люди.  І змушені жити під одним дахом через заметіль. Роблю ковток смачної кави під прямим поглядом чоловіка і поняття не маю, що говорити далі. Запитань так багато, та було б зручніше завдавати їх Артему, адже це саме він винуватець усіх моїх проблем. 

- Ти дійсно збиралася залишити дівчинку з моїм братом? - схоже, у Натана також назбиралося багато запитань. - Не боялася? Ти ж навіть не знаєш як він виглядає. 

- Боялася, - чесно зізнаюся. - Я просто думала, що він прийме свою доньку. Розумієш, у мене ж і своє життя є. Я була змушена залишити роботу, коли Маша померла. Кілька днів тому мені надійшла пропозиція полетіти в Рим на стажування. Я мріяла про подібну роботу. Планувала залишити Аню з Артемом на кілька місяців. Він же батько її. 

- Можливий батько, - одразу виправив мене чоловік. - Ти ж сама у цьому не впевнена. Артема в очі не бачила і повірила лише словам сестри. 

- Ти на що натякаєш? - відчуваю, що починаю злитися. - Маша мені не брехала! Вона дійсно зустрічалася з твоїм братом. А коли сказала йому про вагітність, він просто кинув її!

- Я вже говорив тобі і скажу ще раз, - абсолютно спокійно пояснює Натан. - Якщо Аня дійсно донька Артема, він буде займатися її вихованням. Тоді ти зможеш полетіти куди захочеш. 

- Ти впевнений, що Артем зрадіє від такої перспективи? Щось мені підказує, що стати батьком у такому молодому віці він точно не збирається, - додаю. 

- За свої вчинки потрібно відповідати, Мілано. Хочемо ми цього чи ні, - серйозно заявляє Краєвський. - У мене є свої методи впливу. Повір, Артем зробить усе, що я йому скажу. 

- Методи впливу? - фиркаю. - Ти думаєш, буде правильним змушувати його полюбити Аню? Я просто хочу, щоб він трохи мені допоміг у її вихованні. Мене не буде кілька місяців. Коли повернуся, заберу її назад. 

- Хіба це правильно? - хмуриться Натан. - Так вже сталося, що ця дівчинка залишилася з тобою. Ти не схожа на дівчину, котра готова просто взяти і віддати Аню чужій людині. А може, ти просто сподівалася на диво? Думала, що Артем зрадіє, побачивши доньку? Дуже наївно з твого боку. У житті так не буває. 

Я сама це добре знаю, але чути подібне з його уст не надто приємно. Таке відчуття, що Краєвський натякає на те, що я тупа ідіотка, котра поїхала в богом забуте місце, та ще й у таку жахливу погоду. Хоча ні, не натякає - прямо про це говорить.

- Я краще спати піду, - встаю на ноги і ставлю чашку в раковину. Відчуваю на собі погляд Натана, але повертатися у його бік чи продовжувати розмову не збираюся. Поговорили ми так собі, і не факт, що далі буде краще. Тому зараз треба просто піти в кімнату і сподіватися на те, що завтра хтось таки розчистить цю кляту дорогу. 

Я вже й так зрозуміла, що Рим мені не світить. В одному Натан має рацію - я дійсно не зможу залишити Аню з абсолютно незнайомою мені людиною. Вся ця ідея вирушити на пошуки Артема з самого початку була провальною. Не потрібна йому Аня - і це факт. І зовсім я не хочу, щоб Натан змушував брата до відповідальності. Насильно щасливим не стати. І Артем не стане, навіть з таким дивом, як Аня.

Моя крихітка міцно спить на ліжку, і я знімаю з себе одяг та лягаю поруч з нею. За вікном чутно, як завиває вітер і здається, що клятий снігопад лише набирає обертів. 

Сама не розумію, у який момент засинаю. Мабуть, хвилювання дається взнаки, а от прокидаюся різко й одразу розумію, що не так. Аня плаче поруч, і мені доводиться швидко одягати джинси та футболку, а тоді взяти крихітку на руки. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щастя на порозі, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щастя на порозі, Уляна Пас"