Читати книгу - "Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

- Хочу...тебе, - прошепотівши йому на вухо, я посміхнулася. Що заважало мені отримати задоволення? Напевно, варто було подумати про наслідки, про те, як я себе поводила  і що я собі дозволяла. Але доза алкоголю в моїй крові вдало пригальмовувала здоровий глузд, який намагався хоч якось мене напоумити.   

- Впевнена? - Хрипкий баритон. Це була остання крапля... Якщо до цього моменту я ще якось могла міркувати, то його голос добив мене остаточно. Тепер я була впевнена в тому, що хочу цього чоловіка. Його рука доторкнулася до мого волосся, трохи намотавши його на кулак, чоловік смикнув мою голову назад. Навіть цей грубий жест мене не налякав, навпаки мене обдало хвилею спеки, я пройшлася язиком по губах.   

- Більш ніж.   

Чоловік схопив мене за руку і потягнув за собою. Я була впевнена, що ми вирушимо в окрему кімнату для ВІП гостей. На крайній випадок в темний коридор. У мене був не той стан, щоб бути розбірливою. Але, судячи з усього, у нього були інші плани на сьогоднішню ніч.   

Запах сигаретного диму різко вдарив у ніздрі, я скривилася і тут же відчула легкий головний біль, перед очима знову все почало трохи крутитися.  Далі були тільки яскраві спалахи спогадів: холодний вітер ударив в обличчя, змусивши широко розкрити очі, тут же краплі дощу потрапили на мою шкіру. Хотілося обійняти себе руками, щоб хоч трохи зігрітися, але я не могла.  Взагалі, в принципі, було складно щось робити, коли мене тягли за руку в невідомому напрямку. Не виходило навіть просто сфокусувати погляд і хоч трохи зорієнтуватися в просторі. Ми йшли дуже швидко, ніби від когось тікали.   

Якби не цей поспіх, якби у мене було хоч трішки більше часу, можливо, мені вистачило б розуму передумати. Втекти. Сховатися. Сховатися від цієї людини й не робити цю жахливу помилку.   

Коли ми зупинилися, мені здалося, що, нарешті, можна було трохи перевести дух, але мене жорстко схопили за плечі та посадили в авто. В салоні було тепло, сидіння м'які й приємні на дотик, я відкинула голову назад і провалилася в темряву. Моя свідомість місцями відключалася, місцями я приходила в себе і намагалася зрозуміти, що відбувається. Картинки змінювалися з неймовірною швидкістю, а калейдоскоп подій був настільки неймовірним, що мені здавалося, ніби я уві сні.   

Враховуючи дозу чистого алкоголю, який розтікався по моїм венам, я через якийсь час  згадала, як виявилася в чиїйсь машині та порахувавши, що мені вдалося викликати таксі, назвала свою домашню адресу.  Відповіді водія я не розібрала, а просто заснула на задньому сидінні. 

Мені здалося, що проспала я досить довго. Коли машина зупинилася, я вже ледве розуміла, що відбувається.Повільно підвівшись і спершись на лікті, я озирнулася, але побачила лише похмурі обриси дерев на тлі похмурого нічного неба. Це абсолютно точно не було схоже на мій будинок, і я ніяк не могла зрозуміти, де я перебуваю і чию адресу назвала водієві.  

Смикнувши за ручку дверей, яка з легкістю піддалася, у мене вийшло їх відкрити й приклавши ще трохи зусиль я опинилася на вулиці. Морозне повітря протвережує, але не на стільки, щоб я була в змозі зрозуміти, що відбувається.