Читати книгу - "Заборонене кохання: я тебе знищу, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

- Іди до мене, - я похитнулася, ледве встоявши на місці, але в цей момент різким рухом мене знову притиснули до чийогось тіла.   

- Що? Хто ти? - Моя промова була дуже повільною, і я відчувала, як мій язик заплітався, - де я?   

- Ходімо, - видихнув чоловік це слово прямо мені в обличчя, після чого нахилився і владно поцілував.   

Я не була здатна йти й лише тому повисла на ньому, чіпляючись, щоб не впасти. Мабуть, він зовсім по-іншому сприйняв мій рух і вклав у нього якийсь свій власний сенс, тому що вже через мить він підхопив мене на руки та кудись швидко пішов.  У його руках було тепло і зручно, а легка тряска при ходьбі укачувала.    

Бувши притиснута обличчям до його грудей, я не могла роздивитися того, що нас оточувало. Однак, я все ж відзначила про себе той момент, коли ми зайшли в будинок. В очі вдарило сліпуче яскраве світло, яке завдавало в ті хвилини неймовірний біль. Заплющивши очі, я застогнала і в цей момент чоловік лише прискорив крок. По тому, як я ледь вловила рух на його руках, я зрозуміла, що ми підіймалися по сходах.   

В якийсь момент мій мозок все-таки запрацював з подвоєною швидкістю. Куди ми йдемо? Куди він мене несе? У мене не відразу вийшло поставити ці питання вголос, а замість цього вийшло невиразне бурмотіння.   

Зазвичай в будинках на других поверхах знаходилися спальні. З кожним його кроком, який тепер мені здавався неймовірно гучним, і вкарбовувався в моїй свідомості тривогою, я почала розуміти куди й навіщо він мене несе.   

Почавши звиватися в його руках, у мене виходить вивільниться, хоч і не відразу.Першою думкою було поговорити, просто пояснити йому, що мене не цікавить те, що буде відбуватися надалі. Але навіть в такому стані, я розуміла, що це була вкрай даремна і безуспішна витівка. А вже наступна моя дія, запустила низку помилок, які почалися прямо в ту саму хвилину. Розвернувшись, я пробую йти в бік сходів, туди, звідки ми прийшли, але фортуна, як завжди, не на моїй стороні й сьогодні не виняток.   

В цю мить його сильні пальці зімкнулися на моїй руці, різким рухом чоловік тягне мене на себе, і я переступаю поріг кімнати. Тут темно, похмуро, мурашки пробігають по шкірі, я все ще не можу побачити обличчя мого незнайомця. Я ловлю себе на думці, що це навіть трохи лоскоче нерви, заводить мене на якомусь збоченому рівні.  Жорсткий поштовх і я спираюся на стіну. Мені не подобалося те, що почало відбуватися. Що він собі дозволяє?   

- Пусти, - крізь зуби прошипіла я та зробила спробу його відштовхнути. Але було нерозумно розраховувати на те, що я зможу заподіяти біль такій горі м'язів, велетенському чоловікові.  

- Тобі подобається, - все той же голос, від тембру якого тіло тремтить.  Не питання, а констатація факту.  Схоже, всі мої спроби опору були сприйняті як рольова гра.  Я вже сама не розуміла від чого моє тіло тремтить, чи то від страху й обурення, чи то цей покруч все-таки справив на мене враження.  

Мої зап'ястя були затиснуті його рукою у мене над головою і по суті мене позбавили можливості втручатися.  Я все ще намагалася вивільнитися, але це було неможливо, мій рот був запечатаний його поцілунком, грубим, жорстким, владним, а руки скуті.  Я зловила себе на думці, що в якийсь момент я почала відповідати на його поцілунок.  Чоловік до болю закусив мою нижню губу, тим самим змусивши мене скрикнути. В цей же момент другою рукою він торкався до мого стегна і починав швидко підійматися вгору.  Я пошкодувала про те, що одягла сьогодні сексуальне плаття, яке як ніколи підкреслювало мою фігуру.  Сама спростила завдання цьому мерзотнику.  Добравшись до гумки панчіх він відірвався від моїх губ.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

- Ними я і зв'яжу твої руки, - від звуку його грубого голосу й усвідомлення того, що він зі мною зробить, холодок пробіг по тілу, в якийсь момент до мене дійшло, що це вже навіть не смішно.