Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс 📚 - Українською

Читати книгу - "Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Прихисток твоєї помсти" автора Розалія Лоренс. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 95
Перейти на сторінку:
Розділ 1.3

Я заглянула через плече і побачила сивоволосого чоловіка, а за ним ще декілька молодих мужчин. Я міцніше схопилася за Микиту, сховавши обличчя між його лопатками, не здатна спокійно дивитися.

— Ти хто?

— Батько того, кого вбити забажав.

— Так от, твій син викрав мою дочку й одружився з нею! Мені потрібна лише вона, і ніхто не постраждає.

Микита хотів зробити крок, але я не могла його відпустити. Долонями відчувала як його серце лютує.

— Я не дам їм її, батьку, — грізно попередив його.

Мої родичі почали кричати, і за мить пролунав постріл, і всі замовчали. Я ж затряслася.

— Заткнулися… — холодним тоном велів батько Микити. — Якщо ви думали, що я віддав би вам свою невістку, можете не тратити мій час і переходити до тої частини, де ми повинні постраждати. Якщо дійдете.

— Віктор! Це що означає? — прокричав новий голос. — Яка ще в біса невістка!

— О Боже… — прошепотіла Катерина, дивлячись великими очима за спину Макса. Вона спостерігала за цим, як за комедійною виставою. Для мене ж це по гірше трилера.

— Валентин. Передай своїй донці, що весілля не буде.

— Батьку! — закричав розлючений голос дівчини. — Що коїться? Микитка!

Несподівано Микита притягнув мене до свого боку, обійнявши мою талію. Я подивилася округленими очима на присутніх. Мій батько і батько чоловіка дивилися один на одного. Біля батька Микити стояли його люди, і тепер вони здавалися в сто разів грізнішими. Рустам і брати стояли по обидва боки від батька. Хоча вся увага Рустама була на Микиті. Всі були з пістолетами в руках.

І серед усього цього хаосу стояла руда дівчина в шикарній білосніжній сукні. Коханка. Очі колишньої нареченої були злі, коли вона побачила мене. Її зовсім не лякали чоловіки зі зброєю. Її злить те, що я стою на її місці.

— Микитка! Хто вона? — заверещала і зробила декілька кроків.

— Моя кохана дружина, — відповів він, поцілувавши мене в потилицю. Кінчики його пальців погладили мою талію. — Не бійся, — прошепотів мені.

Ці слова зовсім мені не допомагали.

— Та як ти посмів! Як ти посмів замінити мене на… це! — її обличчя було повне ненависті.

— Як ти бачиш в мене гарний смак. Але не засмучуйся. В тебе досі лишився претендент в чоловіки, — він кинув на Рустама. — Він ще вільний.

Ельвіра різко повернулася, її очі ще більше розширилися, коли вона побачила Рустама. Тільки на цей раз вона була у паніці.

— Це не те що ти… — захитала вона.

— Ось бачиш, Валентин. Зятя все ще маєш, — спокійно сказав батько Микита і кивнув охоронцям. — Проведіть їх.

— Та, що ви собі дозволяєте?! Віктор, я цього так не залишу! Відпус...

Вони продовжували кричати, і їх з легкістю виставили за двері.

— Ну, то як свах. Розберемося?

— Не має чого розбиратися, Гординський, — прогарчав Вовкан, батько Рустама, який звідкись появився. — Ти віддаєш дівчину моєму синові.

— Які люди! Там, де причетний ти, завжди якесь лайно, — він повернувся в бік Вовкана. — Поясни їм, що це моя територія, і ніхто мені не указ. Ні ти, ні твої пси.

Вони міряли одне одного поглядом, і Вовкан відступив перший.

— Ми ще зустрінемося, і я відберу те, що ти забрав вдвічі більше. Рустам, — покликав його, пішовши до дверей під прицілом пістолетів.

Подивившись на Рустама, я здригнулася. Його погляд був скаженим.

— До зустрічі, aşkım (перекл. з тур. кохана), — погрозливо кинув мені на прощання.

Мене охопила дрож. Микита притиснув мене сильніше.

Коли ж вони вийшли, мить було тихо.

— Так значить ви Гординські. Ті самі.

Що означає ті самі? Батько їх знає? Реакція Вовкана теж була така, ніби він їх добре знає. Батько всміхнувся і подивився в мою сторону.

— Çok yeteneklisin, kızım. Ailene ihanet edeceğini ve bir fahişe gibi kendini düşmanıma vereceğini kim düşünebilirdi (перекл. з тур. А в тебе, виявляється, є талант, дівчинко. Хто б міг подумати, що ти зрадиш свій рід і віддасися моєму ворогові, як повія), — він подивився на батька Микити. — Та з мого боку занадто просто вам її безплатно віддати.

— Вона не товар аби ти за неї щось отримував! — крикнув Микита.

— Хм… А ти мораліст. Тебе це і погубить, — батько зробив крок до мене, і тіло Микити наполовину закрило мене. — Arkasına saklanabileceğiniz biri olduğu sürece saklanın. Ama köklerinizi ve günahın sonuçlarını hatırlayacağınız zaman gelecektir (перекл. з тур. Ховайся поки є за ким. Та прийде час, коли ти згадаєш своє коріння і наслідки гріха).

Я затряслася ще сильніше і механічно притулилася до Микити. Батько гучно усміхнувся і, покликавши братів, пішов з залу. Кожен з них, не роздумуючи, пішов за батьком. Лише Джан зам’явся. Його очі стурбовано і з болем дивилися на мене. Він не міг залишити мене з чужинцями, але і не міг протистояти батькові.

Я не роздумуючи підбігла до нього і пірнула в братерські обійми. Його міцні руки обгорнули мене, і на мить я, забувши про все, дала волю сльозам.

— Як мені тебе залишити, küçük arı (перекл. з тур. маленька бджілка). Пробач, що не зміг захистити…

— Брате, ти стільки разів мене захищав. Я пам’ятаю кожен із них. Та ти не можеш завжди це робити. Зі мною все буде гаразд.

— Bu kalbimi kırıyor (перекл. з тур. Це розбиває мені серце).

— Biliyorum (перекл. з тур. Я знаю), — схлипнула, закутавшись ще сильніше в його обійми.

— Я мушу йти. Коли зможеш писати, пиши. Я теж буду писати…

— Обов’язково.

Джан відсторонився і подивився мені за спиною. Я оглянулася на Микиту, який теж дивився на брата.

— Якщо ти її образиш, я зроблю так, що тебе рідна мати не розпізнає. І байдуже на наслідки.

— Я цього не зроблю, — він був повен серйозності.

Джан кивнув і, поцілувавши мене в лоб, пішов під крики братів, щоб він поспішав.

— Батьку…

Я подивилась на батька Микити. Його обличчя було похмуре і суворе. Він подивився на сина, ігноруючи мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс"