Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наші обіцянки, Ана Маіс 📚 - Українською

Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наші обіцянки" автора Ана Маіс. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 87
Перейти на сторінку:

Я легенько витягнула її з коробки та одягнула на палець. Вона виглядала такою красивою. Давид простягнув руку і я вхопившись за неї, попрямувала з ним в середину.

Мої підбори цокотіли по мармуру, коли нас вели до нашого столика. Ресторан як я й припускала був не зі звичайних. Тут усі були елегантно одягнуті та доглянуті. У залі грала тиха класична музика. А приглушене освітлення додавало інтимності та затишку.

Давид відсунув для мене стілець. Я подякувавши йому сіла на м'яке сидіння, яке він плавно підсунув до столу. Він швидко зайняв місце на проти мене.

— Ти неперевершена у цьому платті. — сказав він.

Я відчула як мої щоки нагріваються. Звичайно я розуміла, що він це сказав для того, щоб я розслабилась. Адже, я стискала пальці на колінах так, що вони побіліли.

— Дякую.

Коли до нас підійшов офіціант, я довірилась Давиду у виборі страв і сказала, щоб він обрав щось на свій розсуд. Коли офіціант прийняв замовлення й пішов, я вирішила почати говорити першою.

— Тут гарно. — промовила я, оглядаючи приміщення.

Інтер'єр поєднував у собі мінімалізм та лофт стилі. На стелі висіли красиві люстри. А позаду було місце для танців; декілька пар легенько рухались під музику.

Я розуміла чому він хотів, щоб ми повечеряли у людному місці. Тут нас зможуть побачити його знайомі.

Після декількох секунд тиші, я запитала:

— Можливо, ти б хотів дізнатися щось про мене? — Не почувши нічого у відповідь, я продовжила. — Гаразд. Якщо ти не питаєш я сама розповім...

Не встигла я продовжити, як він почав:

— Аліса Ковальчук. Двадцять чотири роки. Є молодша сестра. В школі ходила на танці...

— Звідки ти це все знаєш? — перебила його.

— Ти працюєш в моїй компанії. Дізнатись інформацію про тебе це не проблема.

Я видала здивоване "О".

В цей момент до нас підійшов офіціант з нашим замовленням. Я зробила ковток вина, щоб трохи освіжитись.

— На цьому тижні повинен відбутись благодійний вечір. — почав він. — Я туди запрошений і ти складеш мені пару, як моя наречена.

Я кивнула.

— Але нам потрібно вигадати історію нашого знайомства. — припустила я.

— Так. І це я беру на себе.

Я зосередила свій погляд на Давиді.

— Мені цікаво, чому ми повинні вдавати так довго?

Я примружилась та почала стежити за його рухами.

— Ми маємо підписати важливу угоду, а це займе не мало часу. Тому, щоб не складати жахливе враження ми будемо вдавати.  — просто сказав він, а потім додав : — Я розумію, ти думаєш, що я міг би знайти виправдання, що ми розійшлися, але як я вже й сказав це для того, щоб не складати жахливе враження для майбутніх партнерів.

— А що на рахунок закоханості?

— Ти можеш з кимось зустрічатись, просто будь обережна. — сказав Давид.

— Ні, ти не зрозумів. Я мала на увазі, що якщо, припустимо, ти в мене закохаєшся...

— Ти можеш бути спокійна. — Я побачила як кутик його губ піднявся. — Цього не буде.  Я не закохуюсь.

Гучні слова для такого чоловіка.

— Ти впевнений? — зухвало мовила, з широкою усмішкою.

Він допив своє вино, й нахилився до мене.

— Давай зробимо так. Щоб тобі було спокійніше, ми дамо один одному обіцянки, що ми з тобою не закохаємось один в одного. Я зі свого боку — обіцяю. — Після цих слів він далі продовжив вечеряти.

Я уважно слідкувала за його рухами, роздумуючи. Ніколи не знаєш, коли прийде це кохання. Але обіцяючи я перекреслюю цю можливість.

— Обіцяю.

1 ... 4 5 6 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наші обіцянки, Ана Маіс"