Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Карусель бажань, Vasyl Shyrman 📚 - Українською

Читати книгу - "Карусель бажань, Vasyl Shyrman"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Карусель бажань" автора Vasyl Shyrman. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
Несподівані очі незнайомки

— Так що ти вчора побачив таке страшне у вітрині, що закляк і налякав мене? — запитала Бетсі, настирливо доскіпуючись ще з самого ранку.

— Ти не повіриш, але я побачив очі незнайомки. Вони мене вибили з колії, — відповів я, обираючи слова.

— Невже закохався в них? — усміхнулася Бетсі з насмішкою, кидаючи косий погляд.

— Та ні, ти що! Просто... таких очей я ніколи не бачив, — спробував відмахнутися я, але думки про неї вже накрили хвилею спогадів.

— Ага, розкажи мені! Та ти зранку як зачарований ходиш! Ой, я виставлю святкову поляну за цю незнайомку, якщо вона заарканить тебе у свої обійми, — наче не до мене промовила Бетсі з удаваною байдужістю.

Звісно, я промовчав, щоб не отримати нову порцію сарказму. Але вона мала рацію: всю ніч я провів у роздумах про ті очі. Незрозуміла буря емоцій, неспокій, що пробудилися в мені, не давали спокою, мов у юнацькі роки, коли закоханість ще мала присмак таємниці.

День промайнув у звичайній різдвяній метушні. Бетсі пішла раніше, додому, до своїх хлопців. Я лишився закривати крамницю, підраховував касу, нотуючи останні числа у маленькому зошиті, сидячи спиною до входу за старим секретером, що його змайстрував мій батько. Раптом дзвіночок над дверима озвався, мов нагадування: щось залишилося невирішеним.

— Ми зачинені! Приходьте завтра! — промовив я, не повертаючись.

— Добрий вечір, — пролунав ніжний, дзвінкий голос. Слова зачепили мене, мов щось далеке й рідне.

Я обернувся, і переді мною постали ті самі очі. Вони належали жінці — невисокій, з легковажним дитячим капелюхом, який додавав їй загадкового вигляду. На перший погляд, вона могла здатися дівчиною, але вираз обличчя свідчив про глибокий досвід і розуміння. Жінка стояла, дивлячись на мене трохи сором’язливо, проте її очі світилися тихою усмішкою.

— Вибачте, що так пізно, але я завжди повертаюсь додому, коли ви вже зачиняєте крамницю, — її голос линув, мов мелодія різдвяних дзвоників.

Я мовчав, поглинутий цими незвичайними очима, що повертали мене у минуле, до спогадів про матір, наче жінка переді мною була її відлунням.

— Не звертайте уваги на мій капелюшок, — жартома промовила вона. — Мене нерідко приймають за підлітка, але, знаєте, це не завжди на шкоду. І до речі, я не привид, — вона простягнула тендітну руку, усміхаючись. — Мене звуть Емілі.

— Воланд, — відповів я, намагаючись приховати розгубленість.

— Воланд? А де ж ваша свита, місір? — глузливо запитала вона, грайливо змахнувши бровами.

— На жаль, без свити, тому і блукаю сам, — відповів я, відчувши якось раптово, що напруга спала.

— Воланде, я шукаю подарунок для свого племінника. Йому сім років. Ви не допоможете?

— Звісно, допоможу! — відповів я, остаточно прийшовши до тями.

Поки я шукав на полицях, Емілі продовжувала говорити про свого племінника, і кожне її слово звучало, мов музика. Згодом я знайшов одну головоломку-гру — якраз те, що могло б сподобатися такій допитливій дитині.

— Це саме те, що треба! — зраділа вона, риючись у кишенях куртки за гаманцем.

— Це вам подарунок, — відрізав я, відчуваючи, що інакше не зможу.

Вона підняла брови, а її великі очі заблищали з подивом і радістю.

— Тоді, у такому разі, запрошую вас на вечерю, — запропонувала вона, не втрачаючи жартівливого настрою. Я відчув, як десь глибоко всередині з'явилося тепло, наче розпалене різдвяними вогнями.

— Я згоден, — промовив я, намагаючись тримати себе в руках, хоча серце вистукувало ритм нових, майже забутих емоцій.

Ми ще трохи поприбирали разом у крамниці, сміючись і жартуючи. Її легкі рухи і невимушений сміх створювали атмосферу затишку й домашнього тепла, наче вона давно вже була тут хазяйкою. Я почав відчувати, що ця зустріч — лише початок, який обіцяє події, мов хвилі на каруселі бажань.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Карусель бажань, Vasyl Shyrman», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Карусель бажань, Vasyl Shyrman"