Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Юпітер у Леві, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Юпітер у Леві, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Юпітер у Леві" автора Olha Alder. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 14
Перейти на сторінку:

Засмучувало лише одне — я все ще не знав імені благодійника.

Я завмер у розгублених почуттях, стоячи перед вітриною з годинниками, у готелевому халаті й із телефоном, який міцно стискав у руці за звичкою.

Мені стало страшенно цікаво дізнатися, що ж за чоловік так про мене подбав. І може бути, моя гра з пошуку Кім У Шика не вартувала зусиль, які я докладав, якщо щастя виявилося так близько.

Але в моїй руці завибрирував телефон.

— Він тут! — У трубці лунав схвильований шепіт Чхве І Джина, наче з каналізаційної труби. Я все ж таки дав йому свій номер. — Голова Кім тут!

Я летів на крилах удачі, переодягнувшись у нове. Моя впевненість давно не була на такому високому рівні. Хоча я завжди був впевнений у собі, але сьогодні планувався особливий день — я вперше побачу свого нареченого. Принаймні, кандидата в наречені.

Я поспішав, взяв таксі, захекавшись, розчинив двері в кав’ярню і зустрівся зі здивованими поглядами деяких відвідувачів.

За кавовою стійкою стояла дівчина, яка дивилася на мене незрозумілим поглядом.

Я прочистив горло, підтягнув піджак і впевнено підійшов до неї, зробивши короткий уклін:

— Кім Мін Су. Мене зазвичай обслуговує Чхве І Джин, можете його покликати?

Дівчина зніяковіла, почервоніла. На секунду задумалася. І сухо відрубала:

— Брата викликав батько. Якщо будете каву — замовляйте в мене.

Я ковзнув поглядом на її бейджик: “Чхве І Чон”. Та сама молодша сестра. Що ж, вони трохи схожі з І Джином: ті ж м’які риси обличчя, ямочки на щоках при посмішці, волосся, що відливає міддю. Мабуть, фарбуються в одного перукаря.

Я широко посміхнувся, але звів очі:

— Що ж, сьогодні я не буду замовляти каву. Передайте Чхве І Джину, що він забув мені передзвонити. — Я процідив крізь зуби, все ще старанно видавлюючи з себе посмішку. Уб’ю гада І Джина, якщо з’явиться на очі. І трубки брати не буду.

Глибоко ображений і принижений, я вийшов із кафе і збирався повернутися в готель, коли відчув подув вітерця і завмер. У повітрі витав слабкий аромат конвалії. Я принюхався. Ніжна квіткова солодкість, але не різка і не ванільна. М’яка чоловіча сила.

Я обернувся і зіткнувся з пильним поглядом чоловіка, який засунув руку в кишеню випрасуваних штанів. Його погляд був суворим, і по моїй спині пробігли мурашки.

Аромат конвалії більше не вабив.

Чоловік дивився на мене мовчки. Я боявся навіть моргнути. Не лише моргнути, а й вдихнути. Але він м’яко посміхнувся, і промінчики мімічних зморшок розсипалися навколо його очей.

Я видихнув і посміхнувся у відповідь. Тоді я наважився подивитися не лише на його обличчя. Він був дорого одягнений і взутий, і… спираючись на медичну тростину.

До нього підійшла жінка у вузькій спідниці, взяла під лікоть і допомогла сісти в машину.

Ми не обмінялися ані словом, але в мене залишилося смутне відчуття тривоги, що оселилося в животі.

Того вечора я ще менше міг зосередитися на роботі. Усе валилося з рук. Я ледве не розбив келих Сваровскі і став думати про те, щоб швидше звільнитися з бару. Мої чайові поки що не хромали, але чутки про завершення моєї кар’єри вже поповзли.

Втім, це й на руку. Я сам вирішу, розповідати своєму чоловікові про свої минулі справи чи ні.

Друга ніч у готелі була набагато прекраснішою за першу. Я довго відмокав у ванній, випив рожевого шампанського, понюхав свої троянди. Навіть почав пакувати подарунки з гардеробної. І заснув майже щасливий.

Доля піднесла одразу кілька приємних сюрпризів і безкоштовний медичний огляд.

Вранці мені доставили ще один букет червоних троянд і записку, щедро надушену парфумом, у якому мені хотілося не лише купатися, а й потонути. Я торкнувся носом і довго-довго вдихав аромат: кислинка малини, сандал, пісок, пачулі і мускус… Я чудово знав, що це за парфуми. Вони були мені не по кишені, тому я лише час від часу купував їх у маленьких об’ємах.

Розкривши записку, я прочитав: “О 19:00 приходьте до лобі готелю “Kireze”. Чекатиму.”

— Ах! — Я притиснув записку до грудей і закрутився по кімнаті.

О дванадцятій годині дня мені довелося покинути апартаменти. На щастя, мій шанувальник подбав про перевезення квітів і одягу до мого дому.

Коли шум, метушня і співробітники готелю залишили мою територію, я нарешті помітив гарно запаковану коробку на сходовому марші перед дверима.

На м’якому мішечку гордо червоніла назва “Прада”.

Мої губи розтягнулися в посмішці. Міністр все ж таки виконав обіцянку.

У звичайний день я би став прибиратися, бігати по косметичним процедурам, укладати волосся, вибирати одяг.

Але сьогодні я почував себе трохи втомленим. На мене звалилося стільки щастя, що я трохи втомився радіти.

Розтягнувшись на ліжку, я заплющив очі, думаючи трохи полежати, але непомітно для себе провалився в сон.

Коли я, позіхаючи і ліниво крутячись у ліжку, почав повільно потягуватися, то глянув на годинник. Майже п’ята вечора!

Я підскочив, як кішка, яку женуть мокрим рушником за вкрадену рибу.

Ой ні-ні-ні! Готель “Kireze” знаходився на околиці, і я не міг собі дозволити запізнення. Отже, на збори в мене залишилося рівно шістнадцять хвилин!

Я навіть не став перебирати одяг. Схопив перше, що потрапило під руку, і чоботи Прада. Все ж таки краще одягнути щось нове, ніж те, що мій благодійник уже бачив.

Я не любив запізнюватися, але прийти вчасно не вийшло. Я застряг у пробці, яка тягнулася, як патока. Лише ми рушали з місця, як знову завмирали. Знову починали їхати, я молився, щоб встигнути, але ми знову зупинялися.

Від злості я ледве не розплакався. Але все, що залишалося, — тримати моє гарне обличчя через макіяж.

Запізнення було безбожним.
Я приїхав близько восьмої вечора. А о дев’ятій вже мав бути на роботі в барі. Як же нерозсудливо було радіти.

Я прикусив губу й нахмурився. Лише мить слабкості, і знову яскраво посміхаючись, я процокотів підборами по мармуровій підлозі.

1 ... 4 5 6 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Юпітер у Леві, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Юпітер у Леві, Olha Alder"