Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Юпітер у Леві, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Юпітер у Леві, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Юпітер у Леві" автора Olha Alder. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 14
Перейти на сторінку:

— Кім Мін Су~щі? — До мене підійшла смутно знайома жінка.

Я подивився на неї уважно. Ах, вузька спідниця! Це була та сама жінка, яка тримала за лікоть того елегантного й суворого чоловіка.

Моє серце забилося швидше.

— Це я. — Але голос не виявив ані краплі захвату, лише приємна посмішка стала ще приємнішою. Мед розлився по моїй душі. Тепер головне, щоб не прилетіли мухи й не зіпсували мій настрій.

Чоловік сидів за столом, повним їжі, до якої не доторкнувся. Перед ним стояв келих із водою, до якої він теж не прикосився.

— Добрий вечір. — Легким рухом руки я скинув із себе піджак і почекав, поки офіціант відсуне для мене стілець.

— Добрий вечір. — Його голос був як оксамит. Глибокий, але не грубий баритон. Це виконувало всі мрії, і мої очі ледве не заплакали. — Кім У Шик.

Коли він представився, куточки моїх губ здригнулися. Однак я утримав посмішку на обличчі:

— Кім Мін Су, пане. — Я схилив голову. — Мені дуже шкода, що вам довелося мене чекати. На дорогах виникли пробки.

— Не хвилюйтеся. У нас ціла ніч, щоб говорити. — Він підкликав офіціанта і запропонував мені обрати вино.

— Хм… Боюся, що можу приділити вам лише півгодини. — Я глянув на одні з подаруваних ним годинників на моїй руці. — Змушений працювати. Тому й від алкоголю відмовлюся.

— Правда? — Він переплів пальці. — Невже кафе працює вночі? — Похитавши головою, він відмовився від вибору вина.

— М? — Я незрозуміло подивився на нього.

— Кафе, в якому ви працюєте. — Він узяв кришталевий графин із водою і наповнив мені келих.

— Ах, кафе. — Я наколов шматочок смаженого стейка на виделку. — Я там не працюю. Заходжу в гості і за кавою.

— Невже кава в готелі була несмачною? — Він підсунув келих ближче до мене.

— Ні, дуже смачною. — Я вмочив м’ясо в ягідний соус і поклав на тарілку Кім У Шика. — Але мене раптом потягнуло прогулятися в новому одязі. Дякую.

Він подивився на свою порожню тарілку, на яку я поклав свою виделку з їжею. Потім на мене.

— Дозвольте мені за вами походити.

У приглушеному світлі ресторану готелю, закритого лише для нас, легкий рожевий рум’янець на його щоках міг залишитися непоміченим недосвідченим оком. Але я був професіоналом. І цей гол забитий у ворота.

— То чим ви займаєтеся? — Він запитував мене про банальні речі, але змушував нервувати. Викладати всі забруднені карти я не хотів.
— Працюю менеджером. — Відповів ухильно.

— Вночі? — Він з’їв шматочок м’яса з моєї виделки, а чисту, яку дали до його тарілки, він переклав мені.

Я відпив води:

— Багато працюю.

Помітивши, що я не збираюся розповідати все чи навіть правду, Кім У Шик перестав допитувати:

— Як ваші справи після інциденту? Лікар сказав, що ви сильно злякалися.

Я кивнув головою:

— Не кожен день потрапляєш в аварії.

— На щастя, аварії не сталося. Але мій водій стверджує, що це неоднозначна справа. Ймовірно, це лише відмовка, щоб не бути звільненим. — Я помітив, що він із задоволенням їв овочі. Легка їжа корисна для розуму.

Кім У Шик помітив мій пильний погляд:

— Про що задумалися?

— Про те, що я вам дуже вдячний. Ви врятували це гарне обличчя. — Я підставив руки під підборіддя й чарівно посміхнувся, заплющивши очі.

Між нами повисла тиша. Коли я знову подивився на нього, Кім У Шик раптом сказав:
— Ваші очі виблискують, як зірки, коли ви дивитеся на мене, і виглядають, як півмісяці, коли ви посміхаєтеся. Ви справжня дитина ночі.

Я скромно відвів очі й уперся поглядом у тарілку. На ній було забагато м’яса. Попри своє струнке тіло, я дійсно дозволяв собі багато їсти. Мої щоки спалахнули від сорому. Поряд із ним я почував себе ненажера.

— Їжте, — він паличками взяв трохи кімчі й поклав мені на тарілку. — Це старикам, на кшталт мене, потрібна легка їжа.

— І скільки вам років? — Я не встиг прикусити себе за язик.

— Тридцять шість.

— Тридцять шість? Це далеко не старик. Впевнений, ви бадьорі й наповнені енергією… — Я покашляв і закрив рот. Мені варто було змінювати звичні солодкі промови, які я дарував клієнтам бару, на щось більш природне й менш інтимне.

Але Кім У Шик, здавалося, нічого не зрозумів. Він розсміявся і почав їсти.

Відведені нам півгодини проминули зовсім непомітно. Але він не захотів мене відпускати:

— Я боюся, що ви знову можете потрапити в неприємності на дорозі. Дозвольте мені вас відвезти.

Я відмовлявся, відпирався й здався. Назвав домашню адресу, тому що побоявся назвати адресу бару. Перед Кім У Шиком я невинна й незіпсована душа.

Мені пощастило, що той, кого я так пристрасно шукав, — знайшов мене сам.

Тепер залишилося лише міцніше затягнути сіті.

— Ось і приїхали. — Я склав руки на грудях і зробив невеликий уклін.

— Це ж навпроти кафе, правда?

Звичайно, він не міг не знати район. Тут же був його офіс.

— Так, це так. Ось мій дім. — Я вказав на будівлю поруч.

— Але хіба вам не потрібно було на роботу?

— Як я можу піти в цьому дорогому одязі? — Я трохи схилив голову й посміхнувся. Потім простягнув руку до руки Кім У Шика. Його шкіра була ніжною, як у людини, яка ніколи не знала фізичної праці. Те, що треба. — Я ж не можу використовувати вашу турботу заради якоїсь простої роботи.

— Тоді, — він розкрив руку, переплітаючи наші пальці. — Чи варто мені вас почекати й відвезти на роботу?

— Ні в якому разі. Відпочивайте, пане. — Я схилився й наблизився губами до його зап’ястя, залишаючи ледве помітний поцілунок на шкірі біля сухожилків, де швидко билася артерія пульсу.
Закохався він у мене чи ще ні — було неважливо. Я хотів бачити його своїм чоловіком. А я маю звичку брати все, що захочу. Так мамі обіцяв астролог.

1 ... 5 6 7 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Юпітер у Леві, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Юпітер у Леві, Olha Alder"