Читати книгу - "Полум'я і страх , Юлія Вирва"

Юлітта раптом відчула що погода почала змінюватися. Стало прохолодніше. Ніби хтось увібрав у себе всю спеку. Повівав легенький вітерець пестячи її засмаглу шкіру. Ще в середині неї розливалося дивне тепло, яке неможливо  було з чимось порівняти. Щось прокидалося в ній. Щось незбагненне. Те, що виходить за межі людського розуміння. 

Її з дитинства заворожував вогонь. Любила вибратися кудись і розпаливши багаття невідривно дивитися на нього. Здавалося ніби він розмовляв з нею якоюсь незрозумілою мовою. Нашіптував дивовижні історії, що торкалися серця. Розпалювало в ньому жагу до нових пригод і зустрічей. 

Батьків непокоїло доньчине захоплення вогнем. Вони боялися, що вона здатна спалити або себе або квартиру, в якій усі жили. Сеанси в психологів не давали результатів. Всі твердили в один голос, що з дівчинка в нормі. Нема відхилень від розвитку. В школі мала лише одну подругу, з якою згодом остаточно припинила спілкування. В кожної почалося нове життя. 

На щастя для батьків тяга до вогню з часом зникла. Юлітта закінчила інститут, згодом влаштувалась на роботу і жила окремо від них. 

На жаль дтп одного разу їх забрало. Батько не впорався з керуванням авто врізалося у вантажівку і спалахнуло. Їхня смерть була миттєвою. Сестри осиротіли й подорослішали на декілька років вперед. Нікому не було до них діла. Сучасне суспільство часто занадто жорстоке й байдуже до чийогось горя. 

Минав час і рана в душі почала поволі затягуватися. Зінаїда вийшла заміж. Юлітта ж лишилася одна. Стосунки не складалися. Рятувала робота і творчість. Активно вела щоденник. Самотність стала звичкою. Однією з тих, яких важко позбутися. Щоденні турботи все більше її поглинали. Відчувала, що втрачає зв'язок зі собою. З тією силою, яка так довго в ній спала. Вона воскресала як фенікс.