Читати книгу - "Полум'я і страх , Юлія Вирва"

РОЗДІЛ 6

Після кав'ярні брати попрямували до готелю. Необхідно мати прихисток на випадок надзвичайної ситуації. Настрій в обох був піднесений. Вдосталь наївшись сонячної енергії відчували неабиякий прилив сил. Хотілося дізнатися більше про те як насправді живуть люди. І чи безпечно серед них. 

Денна спека повільно спадала, готуючи містечко до нового робочого тижня. В скверах було багато молоді, яка галасливо щось обговорювала. Іноді чулося матюччя. Це не зупиняло братів. В повітрі відчувалася пристрасть і дика жага до сексу. До того єднання душ і тіл, яке знали наші далекі предки - первісні люди. Що досі живе в нас самих. Лише не дозволяємо собі в цьому зізнатися. 

Який чудовий вид звідси.- озвався Юлій обводячи поглядом захід сонця. -  З дитинства хотів дізнатися куди воно ховається. І навіщо.А зараз що? - спитав Яромир, сівши на лавку біля нього.Тепер став дорослим. Життя змінилося. Назавжди. Не на краще.Є таке. Згоден. Змінюватися важко,але необхідно. Навіть таким як ми.З чого почнемо пошуки тієї,хто врятує нас?Не знаю. Може Мстислав помилився в цьому випадку? Я не зовсім впевнений у тому, що роблю.Може бути. Хочу тут жити. Так багато сонця востаннє бачив у дитинстві. Які емоції вирують в людській природі? Не наїстися.Тобі варто навчитися контролювати себе. Я не зможу постійно думати де і з ким ти.Я вже не маленький, щоб за мене переживати.Для мене ти досі малий бешкетник.Не називай мене так.- озгризнувся чоловік. - Краще пройдусь. Ти занадто нудний та правильний.А ти занадто імпульсивний. Наробиш біди.Не каркай. Я маю право на життя так само як і ти. І Аполінарія. Цікаво де вона зараз?Ось і відповідь на твоє питання.- мовив Яромир, дивлячись як до них підходить сестра.Що ти тут робиш?Вирушила в подорож.- мовила жінка, усміхаючись.- Набридло жити в мороці. Його стало занадто багато. Тут відчуваю себе вільною. Спочатку паморочилось в голові через надмірну кількість сонця, але тепер звикла.Щось ти не договорюєш, сестричко.Здаюсь: я теж шукаю ту, що здатна відновити рівновагу між світом людей і нашим. Можливо навіть стати новою старійшиною.Он як? Не думаю, що тобі це вдасться.Я не думаю, а знаю, Яромире. І Юлій теж про це мріє. Треба називати речі своїми іменами. І не боятись власних бажань. Дивись не обпечись.- сказав Юлій й іронічна посмішка з'явилася на обличчі. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍