Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Незадовго до війни з ескімосами 📚 - Українською

Читати книгу - "Незадовго до війни з ескімосами"

181
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Незадовго до війни з ескімосами" автора Джером Дейвід Селінджер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:
Знаєте?

— У тітки.

Він кивнув.

— Дозвольте спитати — як вас звуть? Я так розумію, ви подруга сестри Франкліна, правда ж?

— Ми вчимося в одному класі — Джинні відповіла лише на другу частину питання.

— Ви ж не та знаменита Максіна, про яку весь час говорить Селена?

— Ні.

Молодий чоловік несподівано заходився обтрушувати манжети штанів.

— Знову ця собача шерсть, вона геть усюди, — сердито пояснив він. — На вихідні мати їздила до Вашингтона і підкинула свою тварюку мені в квартиру. Взагалі псинка приємна. Але ж і звички у неї! У вас є собака?

— Ні.

— Взагалі як на мене, тримати їх у місті — жорстоко. — Він дав штанам спокій, відкинувся на спинку крісла і знову подивився на годинник. — Наскільки я пам’ятаю, цей хлопець завжди спізнюється. Ми ідемо на Красуня й чудовисько Жана Кокто, а це один із небагатьох фільмів, які треба дивитися з самого початку. Тобто коли дивитися його з середини, то не відчуєш усього шарму. Ви його бачили?

— Ні.

— Обов’язково сходіть на нього! Я його вже вісім разів дивився. Він просто геніальний, без перебільшень, — запевнив Джинні молодий чоловік. — Я кілька місяців умовляв Франкліна сходити на нього. — Він похитав головою у відчаї. — Але в нього такий смак! Під час війни ми обидва працювали в одному жахливому місці і цей хлопець тягав мене дивитися неймовірно жахливі картини! Ми бачили фільми про гангстерів, вестерни, мюзикли…

— Ви теж працювали на авіазаводі? — перебила його Джинні.

— Господи, так. Роками, роками, роками… Будь ласка, не говорімо про це.

— У вас також хворе серце?

— Що ви, Господь із вами. Постукайте по дереву, — і він двічі стукнув по ручці крісла. — Я здоровий, наче…


Тут у кімнату ввійшла Селена, і Джинні миттю підхопилася і пішла їй назустріч. Селена перевдяглася: тепер на ній були не шорти, а сукня — зазвичай це б роздратувало Джинні.

— Вибач, що примусила сидіти тут на самоті — нещиро промовила Селена, — але мені довелося чекати, поки мама прокинеться… Привіт, Еріку.

— Привіт-привіт!

— Та мені ці гроші непотрібні, — раптом заявила Джинні — тихесенько, так, щоб її чула лише подруга.

— Як це?

— Я тут подумала… Тобто ти ж приносиш м’ячики, ну і все таке… постійно. Я зовсім забула.

— Але ж ти казала, що оскільки я за них не плачу, то…

— Проведи мене до дверей, — попросила її Джинні й пішла вперед, навіть не попрощавшись із Еріком.

— Але ти ж начебто збиралася сьогодні в кіно, і тобі потрібні гроші ти ж сама казала! — нагадала їй Селена, коли вони вийшли у передпокій.

— Я занадто втомилась, — відповіла їй Джинні нахилилась і взяла свої тенісні атрибути. — Слухай. Я подзвоню тобі після обіду. Ти ввечері не зайнята? Може, заскочу до тебе.

Селена витріщилася на неї та змогла відповісти лише: «Гаразд».

Джинні відчинила вхідні двері й пішла до ліфта. Натиснула кнопку.

— Я познайомилась із твоїм братом, — зізналася вона.

— Справді? Він дивак, егеж?

— А чим він узагалі займається? — підкреслено невимушено спитала вона. — Працює чи що?

— Щойно звільнився. Тато хоче, щоб він повернувся до коледжу, але він не хоче.

— Чому?

— Не знаю. Каже, занадто старий для цього, і все таке.

— А скільки йому?

— Не знаю… двадцять чотири.

Відчинилися двері ліфта.

— Я тобі подзвоню! — пообіцяла Джинні.

Полишивши будинок, вона пішла на захід, до Лексинґгон-авеню, щоб сісти на автобус. Пройшовши Третю авеню, вона сунула руку в кишеню, збираючись дістати гроші і наштовхнулася на половину сандвіча. Витягла його і вже майже опустила руку, щоб викинути його просто на вулиці але чомусь поклала назад до кишені За кілька років до цього в неї пішло три дні на те, щоб позбутися пасхального курчати, якого вона знайшла на тирсі в кошику для непотрібних паперів — мертвим.


1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незадовго до війни з ескімосами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незадовго до війни з ескімосами"