Читати книгу - "Плуг, Павло Григорович Тичина"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Плуг" автора Павло Григорович Тичина. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Із ким тепер, в яку годину молодий відмолодюсь? Невже ж ні раз не помолюсь за моє кохання, за людину? Дзвенить залізо. Мовчать бетони. За літами літа. Брини ж у серці, Мріє Золота, на різні тони… IV. Не з каменю, не з мармору з простого заліза. — Ніжна, відважна, о де ж твій хітон? Де риза злототканная, скорбні твої очі? — Струнна осанна, волошковий тон. До ночі працюватимем в полі, як у храмі. Спій — наливайся житам в унісон! З піснями, з поцілунками стрінуть нас мадонни. Пізній… залізний… над персами сон… Псалом залізу. I
Ненавидим прокляту мідь, бетони і чугуни! Ой що там в полі, що за гук — татари, турки, гунни? Виходим вранці як з печер — курить по всій країні!.. Замість квіток шаблі, списи виблискують в долині… Спахне — ударить — прогримить, затихне за горою — І вже спішить і вже шумить вгорі над головою; — копне копитом, зареве, підкине хмару сизу — І з криком в небо устає новий псалом залізу. Псалом залізу. II
Десь за морями право, честь. За океаном совість. Хоч би вокзал побіг, гукнув, розбуркав промисловість! Заслабло місто: кашель, кров. На труп — ворони, галки… Лише часом немов крізь сон музика й катафалки. І ходить чутка: генерал утік із міста вранці. Без бою, певно, іздадуть, коли кругом повстанці. Стоїть завод, — не п'є, не їсть, аж цвіллю взявся знизу… І мовчки в небо устає новий псалом залізу. Псалом залізу. ІІІ
Минув як сон блаженний час і готики й бароко. Іде чугунний ренесанс, байдуже мружить око. Нам все одно, чи бог, чи чорт обидва генерали! — Собори брови підняли, розбіглися квартали. Над містом зойки і плачі, немов з перини пір'я… Зомліло, крикнуло, втікло зелене надвечір'я. Це що горить: архів, музей? — а підкладіть-но хмизу!.. З прокляттям в небо устає новий псалом залізу. Псалом залізу. IV
На чорта вам здалася власть? Нам дайте хліба, їсти! — А за повстанцями ідуть, співають комуністи. Пождіть, пождіть, товариші, ще будем їсти й пити. Коли б ви нам допомогли капіталістів бити. Ідуть, ідуть робітники веселою ходою. Над ними стрічки і квітки, немов над молодою. Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу… Червоно в небо устає новий псалом залізу. Ронделі. I
Ненавидим прокляту мідь, бетони і чугуни! Ой що там в полі, що за гук — татари, турки, гунни? Виходим вранці як з печер — курить по всій країні!.. Замість квіток шаблі, списи виблискують в долині… Спахне — ударить — прогримить, затихне за горою — І вже спішить і вже шумить вгорі над головою; — копне копитом, зареве, підкине хмару сизу — І з криком в небо устає новий псалом залізу. Псалом залізу. II
Десь за морями право, честь. За океаном совість. Хоч би вокзал побіг, гукнув, розбуркав промисловість! Заслабло місто: кашель, кров. На труп — ворони, галки… Лише часом немов крізь сон музика й катафалки. І ходить чутка: генерал утік із міста вранці. Без бою, певно, іздадуть, коли кругом повстанці. Стоїть завод, — не п'є, не їсть, аж цвіллю взявся знизу… І мовчки в небо устає новий псалом залізу. Псалом залізу. ІІІ
Минув як сон блаженний час і готики й бароко. Іде чугунний ренесанс, байдуже мружить око. Нам все одно, чи бог, чи чорт обидва генерали! — Собори брови підняли, розбіглися квартали. Над містом зойки і плачі, немов з перини пір'я… Зомліло, крикнуло, втікло зелене надвечір'я. Це що горить: архів, музей? — а підкладіть-но хмизу!.. З прокляттям в небо устає новий псалом залізу. Псалом залізу. IV
На чорта вам здалася власть? Нам дайте хліба, їсти! — А за повстанцями ідуть, співають комуністи. Пождіть, пождіть, товариші, ще будем їсти й пити. Коли б ви нам допомогли капіталістів бити. Ідуть, ідуть робітники веселою ходою. Над ними стрічки і квітки, немов над молодою. Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу… Червоно в небо устає новий псалом залізу. Ронделі. I
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Плуг, Павло Григорович Тичина», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Плуг, Павло Григорович Тичина» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Плуг, Павло Григорович Тичина"