Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук 📚 - Українською

Читати книгу - "Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук"

557
0
12.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щаслива зірка полковника Кладо" автора Ростислав Феодосійович Самбук. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 40
Перейти на сторінку:
кріслі й простягнув руку. Беккенбауер зрозумів його без слів.

— Ось що було на цій плівці. Фотографії п'ятьох найважливіших документів ОКВ, і я гадаю…

— Що ж ви гадаєте?

Та Беккенбауер уже зрозумів свій прорахунок.

— Я хотів сказати, що чекаю на ваші вказівки, групенфюрер.

— Зараз вилітайте до Гааги. Не думаю, що Мертенс чекає на вас, але все ж ми обложимо його гніздо. Заходжуйтесь коло фірми, Беккенбауер, цей Мертенс не міг не наслідити, і якщо ви на нього вийдете…

Мюллер не доказав, але Беккенбауер знав, що саме той мав на увазі: за затримку агента такого рангу він одержить рицарський хрест і чин штандартенфюрера.

— Ви діяли сьогодні чудово, — піддав куті меду Мюллер, — і я сьогодні доповідатиму про це рейхсфюреру. Слід перебрати всіх, хто мав доступ до цих документів ОКВ.

Беккенбауер не став заперечувати, хоча був певен, що справа ця безнадійна: план «Барбаросса» був одною з найбільших таємниць рейху, і все ж росіяни якось довідалися про нього.

— І от що… — групенфюрер примружив око, наче підморгував Беккенбауеру. — У Брюсселі запеленговано рацію, яка працює на Москву. На неї полюють уже три тижні. З'ясуйте, чи нема зв'язку між Мертенсом і брюссельським радистом?

Беккенбауер ледве встиг пообідати — машина вже чекала на нього. Вона швидко довезла оберштурмбанфюрера просто до військового літака, який одразу піднявся в повітря.

Власне, Беккенбауеру можна було не поспішати: агенти гаагського гестапо, які обложили будинок, де містилася фірма «Гомес», мало не одразу впевнилися в марноті своїх сподівань. Обидва телефони фірми — директора й секретаря — не відповідали, вхідні двері були замкнені. Беккенбауер (він прилетів о восьмій вечора) наказав вести спостереження до ранку. Але й уранці Мертенс та його помічник не з'явилися, і оберштурмбанфюрер вирішив особисто обшукати приміщення.

Фірма «Гомес» займала дві просторі світлі кімнати, до кабінету директора вели масивні дубові двері. Беккенбауер потарабанив по них нігтями — справжній дуб, і щоб виламати їх, потрібно хвилин п'ять, не менше. За цей час можна легко знищити код…

Він сів у крісло директора й дивився, як зривають у кабінеті паркет, обстукують стіни. Дивився й дрімав нишком — вчорашній метушливий день давався взнаки, та й на новому місці, як завжди, погано спалося. Знав, що всі їхні зусилля — марні, він зрозумів це одразу, щойно зайшов сюди: тут не тримали ані рації, ані секретних паперів, тут зберігалися лише офіційні документи фірми «Гомес».

Але варто проаналізувати ділові папери фірми. Певно, Мертенс не дурень і обірвав усі зв'язки, але трапляється всяке. Беккенбауер знав десятки випадків, коли якесь слово з листа ставало неспростовним доказом і допомагало розплутати такий клубок, що потім усі аж дивом дивувалися.

Треба викликати сюди Крейцберга. Так, без Ганса не обійтися: Крейцберг — педант, а тут саме й потрібна педантичність і уважність.

Оберштурмбанфюрер поворушився в кріслі.

— Усі ці папери, — поплескав долонею по полірованій поверхні столу, — забрати й уважно прочитати. Вони нам ще знадобляться.



Почалося це давно. Через кілька днів після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз пункт радіоперехоплення абверу в Кранці зареєстрував новий передавач. Слухачі ледь устигли визначити пеленг: норд — 14 градусів.

«КЛС від ПТ-ікс», — так закінчувалась почута радіограма.

Незабаром невідома рація надовго замовкла. А через місяць вона почала вести мало не регулярні передачі. Абверські радіоспеціалісти тепер точно визначили її місцерозташування — Брюссель. Запеленгувавши нарешті КЛС, вони схопилися за голову: рація вела передачі на Москву.

Розшифрувати телеграми ПТ-ікс не вдалося: спеціалісти з функабверу вважали, що для перекриття текстів радист використовує метод, за допомогою якого вдається зашифрувати до п'яти тисяч середніх за обсягом телеграм без повторення комбінацій цифр.

Кілька рацій з такими ж позивними — ПТ-ікс — почали виходити в ефір у районі Парижа, а також у Швейцарії. Для боротьби з ними було сформовано спеціальну команду гестапо, абверу і СД, яку очолив найкращий спеціаліст РСХА [2] гауптштурмфюрер СС Гейнц Ланвіц. Команді підпорядкували першу роту радіонагляду абверу, її озброїли усіма технічними новинками, які тільки мали імперська радіопромисловість. У спеціалістів Ланвіца був навіть індукційний пеленгатор, який реагував не на сигнали рації, а на її магнітне силове поле.

Дна радіовзводи «команди Ланвіца» систематично, квадрат за квадратом прочісували Брюссель. Потужні «майбахи» з рамками пеленгаторів над кабінами оточили місто кільцем і повільно просувалися до центру. Крім них, у пошуках брали участь радіонамети — винахід «команди Ланвіца». Замасковані під ремонтні пересувні пункти компанії «Пост-Бельжик», вони стояли на вулицях і площах міста, переодягнуті в цивільне солдати удавали, що ремонтують телефонні кабелі, насправді ж удень і вночі стежили за ефіром.

Кільце навколо рації поступово звужувалося, але остаточно визначити, де ж саме працює ПТ-ікс, спеціалісти Ланвіца так і не могли.

Невідомий радист працював віртуозно, за складною системою. Різні дні місяця мали свої години передач, кожний вихід — свою частоту. Години й частоти зсувалися за заздалегідь визначеною шкалою — найдосвідченіші оператори ледве-ледве засікали рацію. Бувало, що «майбахи» просувалися за день на три-чотири десятки метрів.

Ланвіц, чия резиденція була в Парижі, спеціальним літаком прилетів у Брюссель. Наказав зібрати операторів. Стояв перед ними підтягнутий, на мундирі жодної порошини, чоботи віддзеркалювали сонячні зайчики. Він щойно поснідав, випив чашечку міцної кави. Був задоволений і самим собою, і ясним днем, що видався, нарешті, після остогидлих осінніх дощів, і тою владою, якою наділив його фюрер і яка вселяла в нього впевненість і підносила над людською потолоччю, котра складала населення цієї колишньої столиці. Так, колишньої — усякі розмови про бельгійський суверенітет Ланвіц вважав пустопорожніми балачками. Він і зараз господар тут, а мине час, і імперія розпростається вздовж усього узбережжя, і Атлантичний океан лизькатиме, як домашній пес, тіло величезного «третього рейху».

Ланвіц стояв, розставивши ноги й заклавши великі пальці обох рук за пасок. Він посміхався, уявивши арійського велетня, який закинув одну ногу в блискучому чоботі на

1 ... 4 5 6 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук"